— Не мели дурниць, він завжди їздив попереду! — свариться із чоловіком Марія Квінонез, жителька Ла-Паса, однієї з двох столиць Болівії.

Марія кладе на переднє сидіння старої "Тойоти Крессиди" череп свого прадіда Тусо. Із двома коробками, у яких черепи дядьків, сідає позаду. Подружжя їде святити кістки до церкви, потім — на цвинтар.

Щорічне свято День черепів припадає на 8 листопада. Того дня жителі Ла-Паса прикрашають останки пращурів пелюстками, вдягають їм темні окуляри, бейсболки, капелюхи. Якщо предки курили, на цвинтарі їхнім черепам прикурюють сигарети. Якщо випивали — вливають спиртне. Буває, дають наркотичного листя коки.

День черепів відзначають тільки у Ла-Пасі. Їх виносять на вулицю раз на рік. Решту часу зберігають удома на спеціальних столиках. Череп родича забирають із могили за кілька тижнів по смерті. Удома обмивають, прикрашають і кладуть у коробку, де череп стоятиме віками. Останки передають у спадок. Викидати не можна — предки мститимуться. Іноді сім'ї зберігають кілька черепів. Дрібні торговці та бізнесмени стверджують, що стали грошовитими завдяки кісткам предків. Переконані, якщо за ними не доглядати, це принесе в домівку лихо.

— Раз було, що я не зачинила двері магазину. І згадала пізно вночі. Прибігла до крамниці близько третьої. Було відчинено, але товар на місці, — розповідає Марія Паз Мезільйонез. — Укотре переконалася у силі черепа Педро. Він кращий за будь-якого сторожового пса.

Болівійці вважають, що душа — в черепі

Американські антропологи припускають, святу понад 500 років. Хоча перші записи про нього з'явилися на початку ХХ ст. Говорять, так християнство сполучається з традиціями інків і племен кечуа.

— Не бачу конфлікту між католицькою вірою і вірою людей у чудодійну силу черепів. Дотепер же вірять у святих. У те, що в них можна попросити і вони зроблять диво. А що поганого, коли люди люблять і вірять рідним, як святим? Болівійці вважають, що душа — в черепі. Якби вони були язичниками, то не прийшли б до церкви, — говорить священик із Ла-Паси. Імені не називає — мовляв, інші служителі церкви його не зрозуміють. — Я щороку відзначаю День черепа. У мене вдома один стоїть. Він і допоміг вступити до семінарії.

×