22 січня 1980-го в Москві заарештували радянського фізика, який допоміг створити першу водневу бомбу, та критика війни в Афганістані, академіка Андрія Сахарова. Згодом його позбавили численних наукових нагород і відправили на заслання.
Сахаров народився в Москві в 1921-му. Вчив фізику в Московському університеті. У червні 1948-го взяв участь в радянській програмі створення ядерної зброї. У 1948-му СРСР підірвав першу атомну бомбу, приєднавшись до США в гонці за створення водневої бомби - зброї, яка мала бути в десятки разів сильнішою, ніж бомби, скинуті американцями на Хіросіму і Нагасакі.
Концепція бомби, яку придумав Сахаров, давала багатообіцяючі результати. Але наприкінці 1952-го американці успішно підірвали першу в світі "супербомбу". Радянська влада поспішила надолужити відставання і за допомогою радянських шпигунів отримала потрібні знання. 22 листопада 1955-го СРСР успішно підірвав свою першу водневу бомбу.
Хоча Сахарова нагородили численними радянськими науковими нагородами за визначні досягнення, вчений дедалі більше хвилювався про наслідки використання жахливої зброї. Пізніше шкодував про свою участь в її створенні.
У 1957 році стурбованість Сахарова біологічною небезпекою від ядерних випробувань надихнула його написати статті про вплив низькорівневої радіації. Він закликав припинити ядерні випробування.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Один із найвідоміших дисидентів не дожив менше року до розпаду СРСР
Радянський уряд приховував критику Сахарова до 1969-го, коли есе фізика таємно вивезли і опублікували в New York Times. Там Сахаров розкритикував гонку озброєнь і радянську політичну систему, закликав до демократії і плюралізму, свободи від нетерпимості та догматизму, до створення більш гуманного світу, який би дбав про Землю і її майбутнє.
Після публікації есе Сахарова звільнили з програми щодо розробки зброї. Він став дисидентом і активним захисником прав людини.
У 1975-му Сахаров став першим радянським громадянином, який отримав Нобелівську премію миру. Після того, як він засудив радянське вторгнення в Афганістан в 1979-му, радянська влада відправила його на заслання, де він жив у важких умовах.
У грудні 1986-го заслання Сахарова завершилося, коли радянський лідер Михайло Горбачов запросив його повернутися в Москву. Згодом його обрали в "З'їзд народних депутатів" в якості демократичного реформатора і призначили членом комісії, відповідальної за розробку проекту нової радянської конституції. Сахаров помер від серцевого нападу в 1989-му, у віці 68 років.
4 
35413
Коментарі