26 жовтня 1726-го в Лондоні вийшла друком книга Джонатана Свіфта "Мандри до деяких віддалених країн світу в чотирьох частинах: Твір Лемюеля Гулівера, спочатку хірурга, а потім капітана кількох кораблів". У ній яскраво і дотепно висміяні людські та суспільні вади й реалії того часу. Книга стала класикою етично-політичної сатири.
Свіфт задумав її біля 1720-го. Почав роботу в 1721-му. У 1726-му вийшли перші 2 томи "Подорожей Гулівера". Інші 2 опублікували в 1727-му. За кілька місяців "Подорожі Гулівера" перевидавали тричі. Незабаром з'явилися переклади іншими мовами. Вольтер, що жив тоді в лондонському вигнанні, дав захоплений відгук про книжку.
Популярність свіфтівського героя породила численні наслідування, фальшиві продовження, інсценування. На початку XIX ст в різних країнах з'явилися скорочені дитячі версії "Гулівера".
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Джонатан Свіфт закохувався тричі
Свіфт писав, що готовий поблажливо ставитися до будь-яких людських вад, але коли до них додається гордість і чванливість, то його терпінню край. У всіх частинах автор послідовно і яскраво показує, наскільки необґрунтована людська зарозумілість.
Свіфт не поділяв ідеї про найвищу цінність прав окремої людини. Вважав, що, полишена сама на себе, людина неминуче скотиться до звірячого аморалізму єгу. Морального прогресу людства не бачив, а навпаки, вбачав деградацію.
Захисники релігійних і ліберальних цінностей накинулися з критикою на сатирика. Стверджували, що ображаючи людину, ображає Бога. Крім богохульства, Свіфту закидали мізантропію, грубість і поганий смак.
Вигадані Свіфтом слова "ліліпут" і "єгу" увійшли до багатьох мов. Мотиви до багатьох творів письменників, виданих протягом наступних майже 300 років. У "Подорожах Гулівера" згадуються 2 супутники Марса, відкриті лише в XIX ст. Майже всі вигадані країни автор розмістив у Тихому океані, тоді малодослідженому.
2 
35413
Коментарі