27 жовтня 1999 року група з п'яти озброєних осіб у довгому верхньому одязі увірвалася в зал засідань парламенту Вірменії і відкрила вогонь з АК-47 по президії, де були міністри. Там саме був день уряду або так званий "день запитань і відповідей". За кілька хвилин країна втратила прем'єра Вазґена Сарґсяна, спікера Карена Демірчяна, обох його заступників, міністра і трьох депутатів. Загалом, загинуло вісім осіб, більше 30 поранили. Кілька поранених потрапили в лікарню у важкому стані.
Очолював терористів колишній журналіст Наїрі Унанян. Також був його брат Карен, дядько Врам, і двоє інших. Терористи казали, що хочуть "покарати владу за те, що робить із нацією", і описали уряд як спекулянтів, "які п'ють кров народу". Вони казали, що Вірменія в "катастрофі", а "корумповані чиновники" нічого не роблять для виходу з неї. Саргсян був, за їх словами, головною ціллю, а інші смерті вони назвали ненавмисними.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Влада РФ сформована чекістами та кримінальними авторитетами. Вибори не мають значення" - Портников
Незабаром сотні поліцейських і військових стягнули в Єревані до будівлі Національних зборів. Президент Роберт Кочарян керував операцією. Утримуючи в будівлі близько 50 заручників, терористи зажадали вертоліт і ефірний час на національному телебаченні для політичної заяви. Після нічних переговорів з Кочаряном вони звільнили заручників і здалися вранці 28 жовтня. Протистояння тривало 18 год. Кочарян гарантував їм особисту безпеку і справедливий суд.
28 жовтня Кочарян оголосив триденний траур. Державна церемонія похорону жертв відбулася 30 і 31 жовтня. На похоронах були високі чиновники з 30 країн.
Вбивство посилило позиції Кочаряна. Протягом років слідства й суду без відповіді залишилася ряд запитань. Як нападники дістали акредитацію як журналісти державного телебачення? Як пронесли стільки зброї в парламент? Чи не стояла за ними якась сила?
Після трагедії країна об'єдналася навколо Кочаряна, а той протягом кількох років демонтував слабкі демократичні інституції, ставши авторитарним лідером. Парламент перестав бути самостійним джерелом влади. Провідну незалежну телекомпанію закрили, а політичні партії послабили до практичної втрати впливу.
Іще одним наслідком став зрив процесу мирного врегулювання з сусіднім Азербайджаном у війні за Нагірний Карабах. Перед розстрілом усе йшло до того, що за кілька тижнів сторони могли досягти мирних домовленостей.
8 
35413
Коментарі