У квартирі 47-річної вінничанки Лариси Глушко на просп. Юності, 34 стоять п"ятеро людей, які принесли іграшки. Хазяйка оглядає кожну прикрасу й записує в зошит.

— Даємо оголошення і приймаємо іграшки цілий рік, але найбільше несуть саме зараз, бо хочуть за отримані гроші нові купити, — пояснює Лариса Іванівна.

За рік здають до 500 іграшок.

— Приймаємо і старих ватних дідів морозів і снігуроньок, — веде далі жінка. — Навіть якщо порвані. За таких платимо 10 копійок. Також приймаємо скляних зайчиків, лисичок. За них даємо від 1 до 5 гривень залежно від величини та оригінальності. Не беремо лише кульок, бо вони нецікаві.

Здані іграшки жінка складає в паперові ящики. Представники київської фірми "Ідилія" забирають їх на реставрацію. Деякі потім віддають у дитбудинки. Більшість відправляють на продаж українським емігрантам у США, Австралію та Канаду. Скло на радянських іграшках дуже міцне. Їх легко транспортувати.

Чоловік із черги витягує велику іграшку у вигляді будиночка, зробленого з льодяників.

— Жінці набридли старі іграшки на ялинці, — пояснює.

За скляний будиночок чоловік отримав 10 грн. Йому пояснили, що це рідкісна іграшка. Найчастіше приносять шишки, огірки, полунички, льодяники. Особливо ціняться іграшки у вигляді космонавтів, ракет та корабликів.

— Якось принесли іграшку з ручним розписом, — Лариса Іванівна показує фото. — На ній був дерев"яний будиночок, півні, візерунок із квітів. Це все на склі, а таке враження, що справжнє дерево. Там ще й авторський підпис був. За неї близько 250 гривень можна отримати. Хотіли здати, бо фарба полущилася. Я порадила забрати додому і зберігати.

×