14 грудня Володимир Гуменний, 41 рік, повертався після роботи на Городківському цукрозаводі, що у Крижопільському районі. Він працював різноробочим, допомагав вивантажувати цукрові буряки.
— Зять узяв прізвище дружини, бо своє, Рак, йому не подобалося, — розповідає теща померлого 76-річна Ганна Гуменна. — Того дня він із товаришем після роботи випив. У робочий автобус Володя не вліз. Товариш предложив його додому провести. Але Володя сказав, що сам добереться.
Від цукрозаводу до села Гарячківка Крижопільського району, де жив Володимир, — 7 км. Чоловік часто ходив додому пішки, коли доводилося затримуватися на роботі.
— Його довго не було, і ми подзвонили на завод. Там сказали, що пішов додому. Уже і шукати його виходили, всю дорогу прочесали до двох годин ночі, — говорить дружина Ольга, 39 років. — Три дні шукали. Аж 17 грудня мисливці знайшли його в яру за два кілометри від дороги. Лежав лицем донизу. Видно, заблудився, не було сил іти далі, замерз.
Керівництво цукрового заводу виділило на похорон Гуменного труну та машину. Він вважався сумлінним робітником.
Брату Вікторові Притулі чоловік наснився після смерті.
— Він у мене такий впечатлітєльний, — каже дружина Віктора Людмила Притула. — Як подзвонили родичі та сказали про смерть брата, то чоловікові він снитися почав. Може, після похорон кошмари пропадуть.
7 
35413
Коментарі