Василеві Грушку подарували мотоцикл за 12 тисяч доларів

 

Мер Хмільника 52-річний Василь Грушко планує переобладнати під спортзали всі недіючі котельні міста.

— Я займаюся спортом і хмільничан до цього привчаю, — розповідає. — У травні хочу відкрити секцію художньої гімнастики, її в Хмільнику багато років не було. Буде тир. Купив мати для занять із вільної боротьби, віддав третій школі.

Із мером розмовляємо у його робочому кабінеті. Після попередника Василь Грушко нічого не міняв. Друзі принесли кілька ікон.

Міський голова має звання кандидата в майстри спорту з вільної боротьби. Займається спортом з 1973 року.

Вільною боротьбою захопився, коли почав працювати ветеринаром у селі Кордишівка Козятинського району. Тренував команду школярів.

— Там був такий голова колгоспу Михайло Стратійчук, який допоміг купити тренувальні мати для вільної боротьби у спортзал. І в нас назбиралася команда із 10 хлопців. Ті діти з таким захватом займалися, що з них могли б запросто вирости чемпіони. Потім мене перевели у Хмільник і тренування припинилися.

— Нині щоп'ятниці з колегами граємо в міні-футбол. Скоро проведемо змагання серед депутатів міської ради та депутатів райдержадміністрації.

Василь Грушко має один із найдорожчих мотоциклів у Хмільнику:

— "Ямаха Драґстар", коштує десь 12 тисяч доларів, і я цього не скриваю. Мотоцикл мені подарували на 50 років родичі та мої два сини. До нього купив шлем і шкіряний одяг. Люблю у вільний час сам виїхати в ліс. Найулюбленіше місце — гранітний кар'єр за містом. Узагалі відпочивати не вмію. Мені завжди щось треба робити. Друзі радять полежати, а я не можу — треба косити, сапати, садити.

Перший мотоцикл меру подарував старший брат дружини Іван 1975 року. Це був радянський "Восход".

— Старенький, неробочий, але головне — мій. Я його відремонтував і кілька років їздив. Потім мав два мотоцикли "Восход", але новіші. Їх купував за власні гроші. На байкерських з'їздах не буваю. Я просто люблю таку техніку.

Мер із родиною живе у двокімнатній квартирі. Дружина 51-річна Валентина працює бухгалтером у ветеринарній лікарні. Молодший син 25-річний Василь керує управлінням ветеринарної медицини у Хмільнику. Старший 31-річний Володимир працює юристом в Одесі. Обидва одружені.

— Коли був начальником ветуправління, насадив троянд біля своєї контори, розпланував ландшафтний дизайн. Створили штучні річки й озерця, садок посадив гарний. Думаю, за це мене вибрали мером. Цього року хочу посадити квіти по всьому місту. Розумію, що трояндами не засадиш, бо вкрадуть. Хоча би чорнобривці посію.

Востаннє відпочивав торік у Туреччині.

— Друзі загітували поїхати за кордон. За сім днів у Турції я вперше за 52 роки життя забув, що таке робота. Путівка коштувала близько 600 доларів. Ми тримали господарство 12 свиней, то продав частину і купив собі путівку. Тепер господарства не маємо, бо відколи став мером, бракує часу займатися ним. Тепер мій робочий день починається о сьомій ранку і закінчується пізно ввечері. Але влітку знову планую поїхати відпочити на кілька днів. Гроші відкладатиму. Зарплата мера близько 4 тисяч гривень. Але за рік на путівку можна наскладати.

Василь Грушко купує одяг у вінницькому універмазі. Торік придбав два костюми. Вдягав один на сесію, коли представляли мером.

— Недорогі, один за 1300 гривень, другий за 1800. Годинника не ношу. Із прикрас маю лише обручку, яку придбав з дружиною на 25 років подружнього життя. Ми 2004-го якраз вінчалися у церкві. Першу обручку подарував синові на його весілля.

×