"У кожної родини є бізнес"

Раніше село Заможне Барського району називалося Безчасним. Назву змінили після того, як побудували два заводи. 80 відсотків людей отримали роботу на них — Автор: фото: Аріна КАНТОНІСТОВА

У селі Заможне Барського району кожна родина має автомобіль.

— Хто іномарку, а хто нашого виробництва, — говорить сільський голова Василь Скопчак, 56 років. — Найкраща — чорний джип "тойота", в одного бізнесмена. Хто він, не скажу.

До Заможного від Вінниці 72 км. Їдемо туди через Бар. На автовокзалі зустрічаю місцевого Миколу Желіховського. Він на чорному "фольксвагені". Прошу підвезти до села. Їдемо рівною асфальтовою дорогою.

— Її проклали німці, 30 років тому. Вони ставили за селом газові станції, — починає розмову 65-річний Микола Желіховський. — Досі ніякого ремонту не робили — і хоч яйце коти, рівнесенька. Баринів у нас нема, ми звичайні люди. Це раніше тут жили заможні. У селі були м'ясокомбінат і маслозавод. Там працювала більшість людей, мали дуже хороші зарплати. Для робітників збудували дві 5-поверхівки. Зараз на м'ясокомбінаті десь 60 людей. Забивають худобу та виготовляють ковбасу. Маслозавод реформували у станцію прийому молока.

Місцеві розповідають, у них живуть багато людей зі статком. 2000 року бізнесмен Микола Мельник власним коштом провів усім селянам газ та воду. Він перший фермер, який у Барському районі відкрив власну справу. Тепер має 50 га землі, вирощує гречку.

Желіховський показує свій двоповерховий будинок. Хоче його продати за $50 тис.

— Він новий, тільки 10 років як його добудували. Є два гаражі, баня, басейн. Добротно робив усе, для синів. Та один поїхав у Германію, другий у Вінниці працює. Нам із жінкою стільки місця не треба. Маємо меншу хату. Хоч за копійки віддаємо, два роки не можемо продати.

— Норкової шуби і діамантів ні в кого не бачив, але бідних і алкоголіків теж нема,— додає завідувач місцевої амбулаторії Олександр Черкас. — Раніше вся індустрія району була тут, автобусний парк, діюча залізнодорожна станція.

Середній заробіток у селі близько 2 тис. грн.

— У кожної родини є бізнес, садок біля хати. Здають яблука, — каже фармацевт аптеки 53-річна Ніна Пилипенко. — Пару сімей купили молоковоз, возять продавати молоко у Черкаську область. Багато хто їздить на заробітки до Києва. Через село йде прямий поїзд.

Однією з найзаможніших у селі називають родину Дрогочинських.

— Вони вирощують свиней і торгують ними на базарі, — розповідає 20-річна Наталія Навроцька. — Але із села ще ніхто не їздив за кордон, всі зайняті роботою. Наймодніша 19-річна Маринка Ковальова. Її називають панянкою, бо найкрасивіше з усіх одягається. Їздить у Вінницю по бутікам.

Заможне до початку 1960-х мало назву Безчасне. Зараз тут живуть близько 900 людей.

Червону ікру та сьомгу розбирають за кілька днів

У центрі Заможного єдиний магазин. Його тримає 36-річна Наталія Росоха, приїхала сюди з Київщини.

— У нас дешевий товар нечасто беруть, — говорить. — А от ковбасу сирокопчену за 122 гривні розбирають, цукерок "Фундук у шоколаді" по 90 гривень трошки лишилося, ікру червону і сьомгу щотижня замовляють. Ікру беру "Царську" по 70 гривень за банку. Тут в основному всі мають гроші. По-бідному скуповується лиш одна сім'я, живе за рахунок корови.

При виїзді із села магазин-кафе. Тут найчастіше збираються люди у вихідні. Обід із трьох страв обійдеться у 26 грн.

— Із випивки модна текіла. Кажуть, її треба пити з сіллю та лаймом. Та я не знаю, як це робиться, — знизує плечима бармен 42-річна Оксана Жекевич.