У 120-річній Кивачівській церкві є чудотворна ікона

 

Минулого вівторка на Успіння Пресвятої Богородиці сім священиків відправили урочисту службу в селі Кивачівка Теплицького району. Запросили трьох панотців із Вінницької області й чотирьох із сусідніх районів Черкащини взяти участь у святі з нагоди 120-річчя місцевої Успенської церкви.

— Хотіли запросити митрополита, але не встигли з ремонтом, — розповідає настоятель церкви 29-річний отець Михаїл.

Дерев"яну церкву зовні пофарбували у синій колір. Спеціалісти з Вінниці продовжують реставрувати іконостас. Його ажурне різьблення мають покрити "золотою" фарбою.

Кивачівську трибанну церкву збудували за кошти селян 1887 року. Вона належить до Української православної церкви Московського патріархату.

— Як строїли, потратили на неї 8 тисяч рублів. Це прилічна сума, — пояснює отець Михаїл. — Тоді корова стояла три рублі. Іконостасові виповнилося вже 114 років.

Усі ікони старовинні. Їх замовляли в Петербурзі. Про це зберігся запис у церковній книзі.

— Три роки тому на дзвіниці знайшов старезну ікону. Видно, з попередньої церкви в селі лишилася, — розповідає отець Михаїл. — Спочатку і не поняв, що це. На вигляд звичайна чорна дошка. Коли придивився, то побачив частину намальованого ключа. Поставив у хаті. Через день глянув, а на ній краска посвітлішала й проявилися контури обличчя.

Через 3 роки на знайденій іконі чітко проступили лики святих Петра й Павла у повний зріст. Священик каже, що іконі понад 200 років. Малюнок зроблений рослинними фарбами на необробленому дереві.

Служби в церкві правлять за Євангелієм, якому чверть тисячоліття.

— Колись на Євангелії була срібна обгортка, — каже отець Михаїл. — На ній було 8 кг срібла. Двадцять років тому її вкрали злодії, але саму книгу залишили.

Найпопулярніша в мирян — ікона цілителя Пантелеймона.

— По приїзді в Кивачівку я порізав руку, — розповідає настоятель. — Вона почервоніла, розпухла. Хірург сказав, що треба різати, бо буде гангрена. Відслужив вечірню, підійшов до святого Пантелеймона, помолився, помастив маслом із лампадки руку й уже на ранок мені стало легше.

×