Грюкає кулаками в двері сусідка. Вона так робить, коли хоче разом почаювати. Ірка живе навпроти моєї квартири через коридор. Вона вчителює в молодших класах у другу зміну.
— Ой, діти так зациклені на кризі, що гроші для них мало не головне, — емоційно говорить про своїх третьокласників. — Їм вуха ж не заткнеш, коли батьки говорять за що далі жити. Оце сьогодні хлопчик виймає з кармана 30 гривень. Ну, де він їх узяв? Хіба батьки дають стільки в школу? А його сестричка каже: "Це він нащедрував і напосівав. Мама просила в нього гроші на хліб і масло. Він не дав. Це ж його гроші, зароблені. То мамі сказав, як буде йти зі школи, сам купить хліба та масла".
Поки допивали чай, я згадала, як у 15 років продавала мішок віників на базарі в Липовцях за 50 км від дому. Тоді мама попередила: на вторговані гроші нічого не купляти. Усі везти додому. Я навіть морозива не скуштувала. А мій старший брат матері не слухав. Купував собі одяг, тому завжди ходив у нових штанах, кросівках.
За пучок пролісків хлопчик правив гривню
Якось на тому ж базарі хлопчик торгував пролісками. Він був одягнутий у стареньку куртку, на черевиках замість шнурків були мотузки. За пучок пролісків хлопчик правив гривню. Поряд повногруда кучерява жінка продавала пиріжки. Вона почала припрошувати: "Візьміть коханим проліски". За 10 хв. квіти розібрали.
З автостанції їхали разом в одному автобусі. Жінка, що торгувала пиріжками, питається хлопчину, що купив на вторговані гроші.
— Та батькові осьо сігарєт "Прима", а ше буханку чорного хліба, — опустив очі хлопчина. — Він довше їсться.
3 
35413
Коментарі