На хуторі Вигнанка Немирівського району Олександр та Євгенія Зотови купили за 7 тис. грн хату із 60 сотками. До цього вона стояла пусткою 10 років.

— Таких, як ми, називають екопоселенцями, — каже російською 27-річний Олександр. — Женєчка із Зауралля. Я із Донецька. Приїхали сюди, бо переконані, що кожна сім"я повинна мати свою землю та жити за принципом: не напрягайся.

Зотови не п"ють, не курять. Саджають стільки городини, скільки потрібно для себе. Вільний час витрачають на мандри та відпочинок. Увечері збираються біля багаття та співають.

— Усе робиться через любов і красу, — долучається 25-річна Євгенія. — А жити треба як хочеться й де хочеться.

Глиняна хата Зотових оббита цементною плиткою. Блакитна фарба вицвіла. Жерстяна покрівля проржавіла. Усередині будинок добротний. Меблів немає. Сплять на підлозі. Мають два велосипеди та ноутбук. До Інтернету підключаються через мобільний телефон. Їжу готують на електроплитці. Продукти купують на базарі. Вибирають не товар, а продавця, який сподобався.

Картоплю викопають і не мають куди діти

— На місяць 200 гривень із головою вистачає, — ділиться Олександр. — За чотири місяці світла нагоріло на 53 гривні.

Гроші Зотови витрачають переважно на печиво, яке купують у магазині сусідньої Паланки. Допомагають сусідам Марії та Василю Василенкам, а ті приносять їм молоко, яйця.

У селі подружжя називають диваками. Женя за фахом філолог, Олександр — будівельник та електрогазозварник. Коли закінчуються гроші, їде до Одеси. Робить євроремонти. Кажуть, що людина повинна все робити в міру. Інакше зароблені гроші йтимуть на ліки.

— Не розумію, навіщо люди себе мучать, тримають по кілька корів, гектари городів? — дивується Олександр. — У сусідів пенсія на двох 1300 гривень. А картоплю викопають і не мають куди діти. Оце варення приносять. Кажуть, що самі не можуть з"їсти. А сили та час витрачені. А коли ж жити? На море запрошували їх, відмовилися. Кажуть, на кого худобу кинути?

— Ця молода пара прагне створити певний образ Вигнанської округи, — розповідає сільський голова Станіслав Перепиляк. — Мріють про свою майстерню, куди приїздили б друзі, які шиють. Потім виготовлене продавати через Інтернет. Уже думають над банею із парною, туристичними маршрутами, велопробігами.

Під Києвом у селі Ромашки живуть кілька десятків сімей, які називають себе екопоселенцями.

×