"То було на Великдень, — згадує Галина Рогожина, 69 років. — Фарби для яєць тоді не було, а весна була холодна. Жодного листочка, аби вкинути в окріп, де вони варилися. Так що крашанки були білі. Зате мамі вдалася паска. Ми, діти, були дуже щасливі".
Це знімок 1950-го року, зроблений на Колимі. На столі — фото батька Галини Рогожиної — Олександра Ісаковського. Його заслали в Магаданський край як політичного в"язня. Він рідний тільки Галині. Її матір, Агрипина, поїхала на Колиму слідом за чоловіком.
— Мама їхала до батька вагітна мною сім місяців, — розповідає жінка. — Пливла на пароплаві. Несподівано в трюмах виникла пожежа і судно почало тонути. Мама розповідала, що почалася паніка. Люди стрибали за борт у крижану воду, а з радіорубки на все Охотське море передавали "SOS". Коли на горизонті з"явилося судно під прапором Японії, з якою в той час воював Радянський Союз, охоронці відкрили вогонь по своїх. Краще смерть, аніж випустити когось до рук ворога. Усе перетворилося на пекло — постріли, крики, кров. І ось тоді в мами почалися передчасні пологи. Допомагала їй народжувати молоденька жіночка. "Мене звати Галиною, — сказала. — Нехай ваша донечка також буде Галею. Хоч ім"я залишиться після мене".
Але зустрітися батькам Галини Рогожиної на Колимі так і не судилося. Згодом її мати вдруге вийшла заміж. Від другого чоловіка, Нестора, експедитора "Дальбуду", в неї народилися двоє дівчат — Віра та Ліза. Нині всі три сестри живуть у Брацлаві на Немирівщині. У них є діти та онуки. Колиму згадують часто. Батько Лізи та Віри помер від раку шлунка. Доля Галининого батька невідома.
Історія народження на пароплаві Галини Рогожиної стала основою документального фільму режисера Олександра Рябокриса "Українці на Колимі". Стрічку транслювали на каналі УТ-1 у січні цього року.
Виявилося, що лікарка Галина, яка приймала пологи в Агрипини Рогожиної, померла кілька років тому. Її діти на початку червня цього року організували зустріч із Галиною Олександрівною.
3 
35413
Коментарі