"Пропонував роботу охранніком, але я, дебіл, не пішов"

Світлана ПАЛАМАРЧУК, 50 років

Просить милостиню на Центральному ринку, зазвичай ходить між рядами.

— У мене є освіта, робила колись бухгалтером. А потом з роботи скоротили, пішла від чоловіка. Лишалася з дочкою. Вона вийшла замуж, родила внука. Зі мною їм стало тісно жити, бо всього одна комнатка. Рішила знімати комнату окремо. Живу через дорогу від базару. Нас там троє, платимо кожен по 150 гривень. Усі спимо на полу, бо нема на чому. Я не алкоголічка, можу іногда випити для настроєнія.

Олександр МИХАЙЛОВ, 46 років

Жебракує на ринку Урожай, ходить у заношеній дублянці, зі старою червоною сумкою.

— Хати нема. Мєнти пару років тому забрали паспорт. Щоб поновити його, треба прописку. Заробляю 30-50 гривень у день. Розгружаю на базарі продукти, апаратуру. Снімаю врємянку на Слов'янці за 150 гривень. Служив в Афгані. Потом відсидів дев'ять років за бійки. Я — майстер спорту по боксу. Колись дружив із Володьою Продивусом (вінницький мільйонер. — "ГПУ"). Раз він їхав на свому БМВ і впізнав мене. Гукає: "Саня, це ти? До чого ти дожився?". Мені так було встидно. Предлагав мені роботу охранніком, дав 20 доларів. Просив прийти на другий день. Але я, дебіл, не пішов.

Сергій ДВОЖЕК, 55 років

Просить милостиню біля виходу з м'ясного павільйону на Центральному ринку. Взутий у гумові літні шльопанці. Одна нога у сірій шкарпетці, друга — в чорній. Погано бачить, без лівого ока.

— Молодьож глаз вибила. Перепинили мене ввечері по Ворошилова (тепер вулиця 50-річчя Перемоги. — "ГПУ"). Обзивали вонючкою, шарпали. Я впав. Хтось носаком попав в око. Живу за базаром у розвалюсі без дверей. Їх вставити — 5 минут роботи, але ж я погано бачу. Є в мене син, но живе отдєльно, в селі за городом. Раз приїхав, почав перекривати шифером кришу, але не доробив, покинув. Раньше я був грузчиком на заводі, потом уборщиком у павільйоні. Тепер випрошую в день 30 рублів.

Леонід ВОЛОШИН, 51 рік

Стоїть у центрі міста на вул. Соборній біля Кафедрального собору, там найбільше жебраків. Збирає милостиню в пластиковий стакан. Тримає його двома руками. Поряд лежить пакет із булочками, молочними карамельками та гречаною кашею.

— Ми з жінкою живемо на вулиці. Гріємося в підвалах і на пошті, доки хтось не вижене. Син у дєтдомі. Раніше я робив на стройці, але своєї хати ніколи не мав.

Скільки кидають за день, не каже.