Два тижні тому відбувся суд над 37-річним Олександром Омельченком. Торік 13 вересня в місті Полонне на Хмельниччині він напав на поштарку 43-річну Світлану Кочик. Чоловіка засудили на чотири роки й зобов"язали виплатити потерпілій 6 тис. грн компенсації. Омельченко подав апеляцію.
— Я досі не можу оговтатися, — каже Світлана. — Продовжили лікарняний до кінця квітня.
Був початок першої дня, — згадує жінка. — У мене приватний сектор у віддаленому районі міста. Я поклала газету в першу хату. Бачу, стоїть якийсь чоловік із велосипедом. Пройшла повз нього. А далі вже нічого не помню.
Нападник зламав жінці ніс, пошкодив ліву очницю. У потерпілої струс головного мозку. На черепній кістці лікарі виявили тріщину. Медики визначили: тілесні ушкодження середньої тяжкості.
Міліціонери затримали нападника за два місяці. Ним виявився неодноразово судимий Олександр Омельченко з Новограда-Волинського на Житомирщині.
На суді чоловік розповів, що того дня приїхав до Полонного купити сервіз. У містечку працює фарфоровий завод. Омельченко зустрів чоловіка, який пообіцяв придбати посуд у знайомої. Гроші забрав, а сам зник. Аби повернути кошти, Олександр вирішив напасти на поштарку.
Омельченко каже, що вдарив Світлану Кочик рукою. Жінка впала, знепритомніла. Він вирвав у неї сумку. Коли поштарка почала приходити до тями, чоловік ударив її вдруге.
— Світлана Кочик працювала в нас більше п"яти років, — розповідає начальник цеху хмельницької дирекції "Укрпошти" Марія Пєтухова. — Гарно ставилася до своїх обов"язків. На неї не було жодних скарг.
Нападник забрав сумочку, у якій було 3683 гривні, та її мобільний телефон. Після нападу в Світлани під очами були такі гематоми, що вона не бачила.
Потерпіла розійшлася з чоловіком 17 років тому. Нині живе з матір"ю та 22-річною донькою Катею. Та одружена, працює медсестрою в Полонській райлікарні.
— Працювати я зараз не можу, — каже поштарка. — Постійно болить і крутиться голова. А треба ж сісти на велосипед. З тих пір у мене остався страх. Здається, що за мною хтось іде. Я навіть увечері на вулицю боюся вийти. А колись ледь не вночі пенсію розносила. Він-от подав на апеляцію, йому строк скосять. Чи, може, відсидить і вийде на свободу. А я так і залишуся на все життя інвалідом — без здоров"я і роботи.
2 
35413
Коментарі