На 35-річчя ансамблю "Джерело" з села Гончарівка Літинського району Вінницької області йому присвоїли звання народного. Раніше називався "Троїсті музики" і складався з трьох членів сім"ї Іванишиних. Нині має 12 учасників. Грають на ложках, качалках, сапах, горщиках, рогачах та дошках для прання.

Ювілейний концерт давали в Багринівецькому будинку культури. На сцені жінки у вишитих сорочках та довгих спідницях. 10-річна Марійка Моторна, найменше учасниця, грає на ложках. Її мати — художній керівник ансамблю Оксана, 37 років, — на двох качалках. Бабуся Марія, засновниця "Джерела", бринчить дерев"яною ложкою по старій металевій дошці для прання. Дід Петро стоїть на стільці за жіночим гуртом і тримає вузьку стрічку березової кори.

— Ще малим чув по радіві, як хтось виконує соло на березовій корі, — розказує 65-річний Петро Іванишин. — І так гарно соловейком виводив трелі, що я й собі захтів навчитися. Пішов у ліс, набрав кори. Пробував-пробував, і почало получатися. Це зараз уже поняв, що її треба в молоці варити, бо як суха, то рветься.

Стрічку кори, товщиною до одного сантиметра намотує на вказівні пальці лівої та правої руки. (Між пальцями має бути відстань на ширину губ.) Потім між губами горизонтально прилаштовує кору і втягує повітря з різною силою. Виходить щебет соловейка.

Жінки теж починають хвалитися інструментами, більшість з яких виготовив Петро Іванишин.

— Сапа аж співає, — Оксана вдаряє напильником по перевернутому догори дригом інструменту. — Батько її з тракторних дисків сам викував.

О 12-й годині дня розпочинається концерт. Зала повна. Переважно прийшли старі люди. Дехто приїхав із сусідньої Гончарівки, яке входить до Багринівецької сільради. Там живуть усі учасники ансамблю. У селі 130 жителів. Автобус туди не ходить. Та й приміщення занепало 15 років тому.

×