У господарстві "Обрій" села Строїнці Тиврівського району Вінниччини вирощують полуницю без жодних добрив. Одна ягода важить 150–200 г. На 3,5 га росте чотири сорти полуниці. Вона плодоносить із кінця травня до листопада.

— Цей рік дуже сприятливий, — розповідає директор господарства 35-річний Андрій Багрій. — Тепло. Дощі нормально йшли.

Cуниця посаджена на гребнях. Це підгорнута земля у вигляді горба. Зверху вкрита чорною плівкою. Вона краще притягує сонячне проміння. Всередині насипу є шланг для поливу. У ньому — отвори до кожного куща.

Доріжки між гребнями вкриті соломою.

— Тоді вона не грязниться і не пригниває, коли дощ піде, — пояснює директор.

Для запилення привезли джмелів із Голландії. Кожен вулик із доставкою обійшовся в 1,8 тис. євро.

— Джмелі далеко від вуликів не летять, — веде далі Багрій. — А бджола побачить ріпак, полетить, принесе меду і забере всіх своїх туди. Джміль як і відлетить, то поки дістанеться вулика, забуде дорогу туди і більше нікому не розповість.

Зверху над вуликами встановлений спеціальний механічний прилад із препаратом триходерміном. Це природній гриб, який захищає суницю від захворювань. Коли джміль вилітає, на його шершаву спинку сиплеться препарат. Комахи розносять його по кущах.

"Обрій" торік отримав міжнародний сертифікат якості "Єврогеп" — продукція відповідає всім екологічним нормам і може експортуватися в усі країни світу.

— Перевіряючі на кожному гребні робили аналізи ґрунту, суниці, — каже директор. — Навіть листки досліджували.

Любов Штотько, 42 роки, збирає полуницю. За кілограмовий лоток їй платять 1 грн. Вдень заробляє 130–160 грн.

— У мене тоже є така клубніка, — хвалиться жінка. — Ми саджанці тут купляли, вдома посадили, але вона менша і в болоті, я їй солому не стелю, — сміється.

Суницю доставляють у столичні магазини "Сільпо".

— Хотіли до вінницьких супермаркетів возити, — розповідає Багрій. — Але невигодно. Вони приймають через три дні на четвертий, а у Києві скільки не привезеш, то їм мало.

Щодня в господарстві збирають з гектара 20 т полуниці.

×