"Навіть спідницю піднімали, перевіряли, чи немає хвоста"

"Я мєчтаю, коли накінець вийду заміж і зміню своє прізвище, — говорить вінничанка 27-річна Маргарита Відьма. — Мій брат-близнюк, коли женився, перейшов на фамілію жінки і став Голубенко. Мама тоже на свому прізвищі, а батько настояв, щоб нам дали його фамілію. Мама казала, що через це в родині був скандал. Фамілія батькові дісталася від прабаби, вона була гадалкою, ворожила. Вони жили в Житомирській області в якомусь невеликому селі. Родину їхню називали відьмаками, а бабцю в церковній книжці записали Ганна Відьма".

Найважче Маргариті було у молодших класах школи. Однокласники називали її нечистою силою, відьмочкою.

— Навіть спідницю піднімали, перевіряли, чи немає хвоста. Тоді мама приходила, говорила з директором. Усіх хлопців визивали на ковьор. Учителі мене завжди називали тільки по імені, зошити я теж підписувала без прізвища. У 16 років, коли пішла робити паспорт, хтіла написати прізвище Тимошенко. Таке було в моєї подружки Олі. Батько не дав. Сказав, що буде багато проблем із документами.

Другий раз Маргарита хотіла поміняти прізвище в 20 років:

— Ми тоді з моїм хлопцем Максимом пішли в загс подавати заяву. До цього він моєї фамілії не знав. Коли побачив, що я Відьма, здивувався. А мамаша його заборонила на мені женитися. Сказала, що я щось йому підлила.

Маргарита працює продавцем побутової техніки. Два місяці тому директор магазину наказав зробити всім працівникам бейджі з іменем і прізвищем.

— Ви уявляєте, як я плакала. Мою фамілію знали лише у відділі кадрів. А тут треба її на людях показати. Упросила директора, щоб у мене було тільки ім"я на тому бейджі. Коли він почув моє прізвище — погодився.

Маргарита говорить, що її прізвище завжди називають пошепки. Перепитують кілька разів:

— Перша реакція — сміються, називають по буквах, питають, чи нічого не переплутали. Потім запитують, як мені живеться, чим я займаюся.

Дітям дамо подвійне прізвище Поліщук-Цицька

33-річний Олександр Цицька про зміну прізвища не думає, але давати його дітям не хоче:

— Моя фамілія від прапрабабки. Ніби в неї були великі груди, через те що вона довго годувала своїх п"ятьох синів. Зараз уже не стидаюся фамілії. У школі мене називали цициком, цицюрою, цицьочкою. Тепер просто сміються. Запам"яталося, як у 16 років пішов отримувати паспорт. Заходжу до паспортного столу, починаємо писати анкету. Мене паспортистка запитує: "Фамілія?", я спокійно відказую: "Цицька". А за склом сидить така огрядна жіночка з величезними грудьми. Вона стала себе чомусь оглядати, я повторюю: "Цицька". А вона мене тихенько питає: "Мальчик, що з моїми цицьками, скажи тихенько, бо я нічого не бачу". А я їй так само пошепки: "То в мене фамілія така". Вона як зарегоче.

Олександр скаржиться, що його прізвище часто перекручують. Пишуть Цушко, Цицько, Ценько.

— Жінка мою фамілію не взяла, та я й не настаював. Вона Наталія Поліщук. Дітей поки що не маємо, але ми з Наткою домовилися, що дамо їм подвійне прізвище Поліщук-Цицька. У школі, щоб не обіжали, вони будуть Поліщук. А в паспорті хай на всяк случай ще й Цицька лишається.

— Сруль — це єврейське ім"я, а як воно стало нашим прізвищем — не знаю, — каже 55-річний Василь Сруль, сільський голова села Марксове Немирівського району. — Колись батюшка усім давав імена, може, якомусь пращуру в церкві воно і дісталося. Я зі свого роду один лишився на цьому прізвищі — інші повідказувалися. У батька були брати, вони повмирали. А діти попереходили на прізвища матерів. Мій покійний брат Володя теж узяв прізвище нашої матері і став Філіповичем. Дочка Людмила і син В"ячеслав узяли прізвище дружини — Тимчук. Але жінка Валентина Олександрівна — на моєму.

26-річна Тетяна Аує з Вінниці отримала своє прізвище від чоловіка-грузина.

— Вони в Грузію виїхали, тут тільки квартира їхня осталася, — розповідає мати Тетяни Галина Терешко. — Танічка має там народжувати. Для грузинів то абсолютно нормальне прізвище, нічого дивного. Коли дочка вийшла заміж, подружки називали її "девушка Ау". Але міняти прізвище в Грузії не можна, то неповага до чоловіка. Тим більше записати дитину на чуже — не можна. За це чоловік навіть із дому може вигнати.

31-річна Галина Хухуа з Вінниці теж має грузинське прізвище:

— Двоє моїх дітей ходять ще у школу. Мучимося ми з такою фамілією. Дітей матюкатєльними словами обзивають, тими, що з трьох букв. Я ходила з учителькою говорила. Каже, дітям це треба перерости.

19-річний Вадим Йгіта має німецьке прізвище:

— Думаю, одружуся — перейду на прізвище дружини. Зараз зустрічаюся з дівчиною, то в неї прізвище Зонова. Моє диктую по три-чотири рази, по буквах, і все рівно перекручують. Якщо чесно, то й мені його тяжко вимовити. У 16 років хотів поміняти, але захворів, і паспорт мені робили батьки.

Найпоширеніші прізвища у райцентрах Вінниччини

Бар — Козак, Ткаченко

Бершадь — Ткачук, Кравець

Гайсин — Кирилюк, Поляруш, Ковальчук

Жмеринка — Кушнір, Слободянюк

Іллінці — Корнійчук, Мазур

Калинівка — Мельник, Шевчук

Козятин — Козловський, Котощук

Крижопіль — Поліщук, Міщенко

Могилів— Подільський — Мельник, Поліщук

Немирів — Касіяненко, Білоус, Довженко

Оратів — Тимченко, Поліщук, Білоус