Тиждень тому 23-річну Наталю Алєксєєву привезли з ірпінської лікарні додому в Козятин. Торік 7 листопада її збив автомобіль. Це сталося у Києві на пішохідному переході, коли дівчина поверталася з роботи. Нині Наталка не ходить, у неї не діє ліва рука.
Дівчина лежить у ліжку. Лівою рукою постійно стискає губку, що лежить на іграшковому ведмедику. Це для того, щоб розробляти м"язи. Ще не ходить — не зрослися кістки. Одна нога — в апараті Ілізарова. Але Наталя вже може сидіти. Поруч — її мати й батько.
Алєксєєва народилася та виросла в Козятині на Вінниччині, закінчила Вінницький торгово-економічний інститут. Її старша сестра Жанна вийшла заміж і переїхала до Києва. За нею вирушила й Наталка. Удвох винаймали двокімнатну квартиру. Наталя майже два роки працювала бухгалтером на фірмі "Статус-аудит".
— Того дня донька йшла додому. За півгодини до аварії я дзвонила їй, — розповідає мати Людмила, 47 років. — Усі автівки на пішохідному переході стояли. Однак коли до бордюру залишалося півметра, з третього ряду на великій швидкості вискочила "Шкода Фабія" і збила Наташу.
42-річний водій Віктор Мазуренко викликав "швидку". Сам у лікарні з"явився за тиждень. Дівчина в шоковому стані змогла назвати прізвище і знепритомніла.
Коли наступного дня не прийшла на роботу, її почали розшукувати. Подруга Маша знайшла Наталку в лікарні "швидкої". Директор фірми, де працювала дівчина, Злата Володимирівна, відразу ж приїхала й оплатила медичну допомогу.
— Місяць онука перебувала в комі, — говорить дідусь Володимир Самарець, 68 років. — У неї були поламані ноги, руки, кості таза, вибита ключиця, гематома голови. Чотири літри крові вилилося всередину. Відбиті внутрішні органи, нирка, розрив печінки, кишковика та яєчника, забій легенів. Вона не могла самостійно дихати й була на апараті штучного дихання.
Алєксєєва заговорила лише за два місяці після аварії. До цього тільки шепотіла.
— "Бабцю, я вже говорю", — були її перші слова по телефону, — розказує Наталчина бабуся Євгенія, 68 років. — Зробили чотири операції. Кожен день лікування обходився не менш як у тисячу гривень.
Пенсії та зарплати рідних вистачило на кілька днів. Дідусь Наталі звернувся до Козятинського міського голови Михайла Висоцького. Мер виділив 200 грн.
— Ми хотіли продати будинок, — згадує мати. — Кошти потрібні й досі. Доньці треба їхати до санаторію в Саки.
Збирали кошти всім Козятином. Гроші здали колектив локомотивного депо, працівники ринку "Хлібодар", керівник МСТ, депутати міської та районної ради, працівники суду, універмагу, школи N4, Червоного хреста, ліцею, парафіяни храмів, однокласники. Загалом на лікування пішло понад 100 тис. грн.
2 
35413
Коментарі