четвер, 13 серпня 2009 17:46

Марії Біліченко з донькою ніде зимувати

Автор: фото: Аріна КАНТОНІСТОВА
  Погорільці Марія (на передньому плані) та її донька Надія Біліченки у хаті сусідки Галини Сидоренко в селі Сподахи Немирівського району. Вона пустила їх тимчасово пожити після пожежі. Односельці щодня провідують пенсіонерок. Подарували постільну білизну,
Погорільці Марія (на передньому плані) та її донька Надія Біліченки у хаті сусідки Галини Сидоренко в селі Сподахи Немирівського району. Вона пустила їх тимчасово пожити після пожежі. Односельці щодня провідують пенсіонерок. Подарували постільну білизну,

— Лягла спочити, чую, щось бахнуло, аж підскочила. А потім ясно так стало. Кажу, хтось свєт нам включив. Тут зі стелі горяща солома падає, — пригадує пожежу, що трапилася 28 липня, Марія Біліченко, 92 роки, з села Сподахи Немирівського району.

Блискавка влучила в дерево, що росло біля будинку. Іскри потрапили на солом"яний дах хати. За 15 хв. вона згоріла вщент. Марію Тодосіївну та її 68-річну доньку-інваліда Надію Дмитрівну встигли врятувати односельчани.

— Сусід Алік за нами в хату вліз. По одній виніс, — схлипує пенсіонерка. — Усьо ж вигоріло: документи, паспорти. Тільки дві скрині встигли винести. Одну з мотлохом, другу з вєщами, що собі на смерть приготовила.

Поряд із хатою, що згоріла, стоїть будинок місцевої жительки Галини Сидоренко. Він кілька років пустує, електроенергію відключили. Жінка пустила Марію Біліченко з донькою пожити в ньому.

— Я не буду тут зимувати. Не ходю вже почті. А тут палити треба вугльом, — каже Марія Біліченко. — Мені за Надєю ще треба дивитися. Вона — інвалід дитинства, хворіє епілепсією. Зовсім темна, нічо не бачить. Глаукома — болєзнь у неї. Чули про таку? Робили їй операцію, то після неї осліпла зовсім. Ще й постоянно припадки случаються. Казали, є така больниця, що принімає на зиму тих, кому немає де жити. Надю би туди оформити. Мене-то синочок Павло забере.

65-річний син Марії Біліченко живе в Котовську на Одещині.

— Недавно приїжджав, — усміхається Марія Тодосіївна. — Сказав, у дружини спитає, чи не протів, щоб до себе мене забрали. Він у мене хороший. Нам після пожару, слава Богу, пенсію прислали. Я Павлуші на дорогу дала, і щоб поїсти собі купив.

— Пожару, може, і не було, якби бляхою наша криша була покрита, — приєднується до розмови Надія.

Блискавка влучила в дерево, що росло біля будинку

— Нашу хату будував мій батько Саєнко Тодосій Сафронович, я в ній і народилася, — додає Марія Тодосіївна. — У ній тато із сестрою померли в Голодомор. Ми з мамкою тіко якось і вижили.

Провідати Біліченків заходить односельчанка Валентина Шеремета.

— Я тут яблучок принесла, — каже вона. — Усім селом переживаємо за наших бідолашних. Хто молока принесе, хто хліба. Галя, що в цю хату їх пустила, щодня супчиком кормить.

Сільський голова 49-річний Юрій Маліночка домовився з фотографом, щоб той зробив фото жінок для нових документів:

— Надію Дмитрівну потрібно оформляти в будинок престарілих. Марія Тодосіївна впевнена, що її забере син. Але в житті всяко буває. Думаю, їх не треба розлучати.

Сільський голова каже: якщо син не забере Марію Біліченко, вимагатиме, щоб той написав відмову від матері. Лише в такому випадку її можна буде оформити в будинок престарілих.

Зараз ви читаєте новину «Марії Біліченко з донькою ніде зимувати». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі