Цій фотографії 19 років. На ній — уся родина Подолянів із села Стражгород Теплицького району. У верхньому ряду сьомий зліва високий чоловік — патріарх роду Арсен Семенович. 1989 року йому було 70. Вже чотири роки, як він помер. Четверта зліва у ряду, де сидять, у хустині — його дружина Лідія Фадеївна. Цього року 8 березня їй виповнилося 80. Разом подружжя народило і виховало 11 дітей.
— Я добре пам"ятаю, як ми фотографувалися, — розповідає 24-річний Костянтин Подолян. На фото він сидить на руках у бабусі. — То було на другий день після весілля наймолодшого папиного брата — дядька Колі. Вони, молодята, стоять крайні зліва у верхньому ряду. На весілля з"їхалися тоді всі мої дядьки та тітки. Таке буває нечасто. Живуть у Києві, Москві, Олександрії, Барі, Вінниці, Жовтих Водах, Умані. На тій фотці нас, онуків, семеро. Лише 2004-го, коли дєдушка Арсен помер, ми всі знову з"їхалися. Сьогодні бабушка Ліда живе сама. Скільки ми не вмовляємо забрати до себе, відмовляється. Досі обробляє 60 соток городу.
Мати-героїня Лідія Подолян важко працювала змалечку. У 12 ходила за матір в город, у 14 вже мала своєї півнорми. Шостий клас не дала закінчити війна. Двоє братів не повернулися з фронту. Сестра Гафія була остарбайтером у Німеччині. Лідія носила з Розкошівської станції на Кублич 20-кілограмові снаряди.
У голод 1947 року Ліда працювала у колгоспі. Там щодня давали окраєць хліба.
Заміж вийшла 1948-го. Лідія Фадеївна з багатодітної родини і теж хотіла мати багато дітей. За два роки народила доньку Раїсу. Не зважала на скептичні зауваження молодиць: нащо злидні множити. Одне маля на руках, друге за спідницю тримається, третє сапу тягне, ще одне вузлик несе.
Виросли п"ять синів та шість доньок. Народилося 14 онуків, підростає чотири правнуки. На почесному місці у родині Подолянів скринька з нагородами: бойовими — Арсенія Семеновича, ветерана війни та праці. Та дві зірки Лідії Фадеївни — орден Червоної Зірки та медаль — Золота зірка Матері-героїні.
4 
35413
Коментарі