Цій фотографії 54 роки. На ній — Юхим Герасимчук, 6 років, із Вінниці сидить у дерев"яній машині. Її зробив батько.
— Я добре помню, як тато майстрував її, — згадує 60-річний Юхим Герасимчук. — Ми жили навпроти вінницького центрального парку, по вулиці Першотравневій. Щовечора батько після роботи ішов до нашого гаража, щось там стукав, тесав, скручував, фарбував. Каркас був дерев"яний, капот із фанери, а ось руль — справжній. Тато працював водієм. У гаражі були списані машини, то він взяв руль із металолому. Колеса вчепив із моєї старої дитячої коляски.
Юхим Григорович був єдиною пізньою дитиною в сім"ї. Батьки ні в чому не відмовляли йому.
— З іграшками було тяжко, а мені так хотілося машинку, — продовжує чоловік. — Тато сказав: "Трошки потерпи". І через місяць, якраз на моє 6-річчя, я виїхав із гаража на своїх колесах. То була справжня сенсація! Машина темно-зеленого кольору, з фарами, спеціальні педалі приводили в рух колеса, а головне — працював клаксон. Коли я запібібкав, збіглися діти із двору. Аби покататися, вистроїлася черга. А я з діловим видом перебирав, кому дати покататися, а кому — ні. Цього року мені виповнилося 60. Та саморобна батькова машина була найкращим подарунком на день народження, який я коли-небудь одержував.
Батько Григорія Герасимчука помер 20 років тому. Був інвалідом Великої Вітчизняної війни, пройшов її від початку до кінця. Підвозив на вантажівках снаряди на передову. Любов до техніки передав синові Фімі. Він теж працював водієм.
Третій рік Юхим Герасимчук живе в Німеччині. Щороку приїжджає до батьківського будинку у Вінниці. Нині там мешкають квартиранти. Чоловік має дружину, двох доньок і стару "волгу" 21 моделі. Герасимчук міг би поміняти її на "мерседес", але не хоче.
— Хоч і жере багато бензину, але моя, рідна, — каже.
4 
35413
Коментарі
1