"Напередодні Дня Перемоги вінницьким ветеранам мерія дала картки на придбання у аптеках міста ліків зі знижкою 15%. Коли мені із соцзабезу принесли ту пластикову карточку, я відмовилася. Навіщо мені такий "щедрий" подарунок вінницької мерії? Ми хоч і бідні, зате горді. Та й мені, як учаснику війни, і так 10% дають у сусідній аптеці. А тих додаткових 5% погоди не роблять. Ліпше допомогли б із придбанням ортопедичного матрацу, який я, колишня партизанка, прошу роками. Або з ремонтом квартири, а то підлога полущилася, чи балкон утеплити б… У моїй квартирі шили перший жовто-блакитний прапор у 1991 році. Тут була штаб-квартира Руху... А вони 5% на ліки дають. Що це за відкуп такий?
Із заздрістю дивлюся на держави, де люди живуть нормально. А у нас? Як у казці: чим далі — тим страшніше. Прем"єр блокує трибуну спікера в парламенті. Це ж треба додуматися до такого "історичного" (а може, істеричного) шансу! І нічого чіплятися до губернаторів: інфляція — діло державне. А ми, пенсіонери, від цього страждаємо. Пропади пропадом тих тисяча юлькиних гривень. Та й між депутатами, високопосадовцями і простими людьми розрив величезний. Я навіть вірша написала:
Я це з"їла б, то з"їла б — дуже хочу їсти…
Як ці злидні надоїли! Гірше, як фашисти…
Ціни скачуть і стрибають, високо злітають,
Люди плачуть і ридають, як жити не знають…
Передали куті меду за вищим ґатунком,
Щоб життя нам не здавалось щедрим подарунком.
Шкода, що поняття моралі та духовних цінностей у нас вивертають на ізнанку. А так хочеться жити по-людськи".
4 
35413
Коментарі