"Чоловік щоранку випиває три штуки сирими"

 

— У меня квартира с евроремонтом, машина "мерседес" и куры в подвале, — каже вінничанка 35-річна Наталія Андрєєва. Живе на вул. Зодчих в елітному мікрорайоні Поділля.

Наталія паркує авто біля свого під'їзду. Одягнена в довгу коричневу дублянку. Довгі нігті нафарбовані яскраво-червоним лаком. На ногах замшеві чоботи на високих шпильках. Тримає айфон. Працює косметологом у приватному салоні. Її чоловік 39-річний Вадим — власник автомайстерні. Виховують 7-річного сина.

— Кури — це причуда мужа. Кинув пити і курити, перейшов на правильне харчування. Купив десяток курей. Сам привозить для них пшеницю. На мене сусіди спідлоба дивляться, що я тих курей годую.

Одягає жовті гумові рукавиці, заходить у підвал. Ніс закриває двома пальцями. В кутку стоять три металеві клітки із білими курми. Вони худі, трохи вимащені послідом. У клітках замість сіна підстелені кілька ганчірок. Стоїть пластмасова поїлка з водою. Зверху ввімкнені довгі лампи денного освітлення.

— Як світло горить постоянно, то кури краще несуться. Кожна курка дає по яйцю в день. У нас їх десяток, — витягає з гнізда шість яєць.

— Ніколи господарства не тримали, я городська. Чоловіку розказали про користь домашніх яєць. Тепер щоранку випиває три штуки сирими. Вірить у те, що не старітиме, — додає Наталія.

— Можна було би і на базарі їх брать, але пити сирими їх страшно. Раз взяли в баби, вона казала, свіженькі. Вдома розбили, а воно воняє. Своїх курей годуємо тричі на день. Зранку чоловік, а вдень і ввечері я. Раз зарубали курку. Самі, правда, не змогли, просили сусіда, він сільський. Наварили бульйону, такий добрий, пахучий.

Андрєєви завели домашнє господарство влітку 2011-го. Відтоді нікуди не їздять.

— Постійно комусь треба бути вдома. Сусідів не попросиш, щоб подивилися, бо фиркати будуть.

63-річний Станіслав Голюк живе у 5-поверхівці на центральній вул. Леніна у райцентрі Літин. Тримає кролів та курей. Сарай облаштував за 200 м від будинку, біля гаражів.

— Маємо свою кукурудзу, вирощуємо з жінкою на городі під Літином. Ще за пай дають кілограм 300-400 зерна. То хватає для курей. Держим заради яєць. Синам, як приїжджають із Києва, даємо по 50-60 штук. Ми з дружиною на пенсії, нам в радість заботитися хазяйством. Бо в квартирі скушно сидіти, — каже Станіслав Голюк. Відмикає дверцята сараю.

Відкриває клітку, дає качан кукурудзи темно-сірому кролю.

— У мене їх влітку було 30, а на зиму залишив три самочки й одного кроля на розплід. Починаю забивати в серпні і так до Нового року. Є морозільна камера, то в ній тримаємо для дітей. Повністю обходимося курми і кролями, тільки на празніки купляємо свинини чи телятини на котлети.

За 10 м від сараю є квадратна загорожа з дощок. Туди Голюк із сусідами скидають курячий послід, гній. Весною вивозять на городи.

×