У спортивному комплексі при Вінницькому національному політехнічному університеті біля входу на стіні та стелі розміщені різнокольорові листи фанери. На них прикріплені овальні виступи, схожі на камінці.
— Це єдиний у місті альпіністський стенд-тренажер, — проводить рукою по стіні тренер Вінницької обласної федерації альпінізму Галина Капіренко, 35 років. — На них не камінці, а зацепи. Вони зроблені зі сплаву смол. Чіпляючись ногами та руками, ними можна лазити стінами та стелею.
Галина працює тренером Вінницького туристичного спортивного союзу. Одружена, дітей не має. Альпінізмом займається 10 років. Її найвища підкорена точка — гора Ельбрус на Кавказі, висотою 5420 м. Мріє з"їздити в Гімалаї.
Жінка каже, що скелелазіння допомагає підтримувати гарну фігуру. Чоловіки їй щодня роблять компліменти.
— Два роки тому в Криму лазила в Гурзуфі й познайомилися з вінничанкою Аллою, — розповідає Капіренко. — Жінка така ж невисока, але важила за 60 кілограмів. Вона ходила на фітнес та у спортзал, щоб скинути вагу. Нічого не допомагало. Походила до нас і за півроку скинула 10 кіло. Її чоловік задоволений, тепер своїм знайомим ставить дружину в приклад.
У спортзал прийшло 10 скелелазів. Вони кріплять до стенду зачіпки. Більшість їх із тренажера зняли, бо у Вінниці 2–3 лютого пройшли Всеукраїнські змагання з альпінізму на "Кубок Поділля".
— Чим менше зацепів, тим складніший маршрут, — пояснює Галина. — А так у нас їх є понад тисячу штук. Кожен коштує від 100 до 400 гривень, в залежності від розміру. Щоб усі повішати — два-три дні піде.
Альпіністський тренажер — довжиною 15 м, висотою до п"яти. Поставили його в спорткомплексі 2000 року. На ньому одночасно можуть тренуватися 15 людей.
За словами президента Вінницької обласної федерації альпінізму Вадима Каспіча, аби вийти на рівень альпініста-любителя, тренуватися треба близько року.
— Новачки кроку ступити не можуть, падають, — каже Каспіч.
Лазять по тренажеру в спеціальному взутті.
— У нього така форма, що пальці ніг зжаті та втягнуті донизу. Коли стаєш, вони розжимаються, — Каспіч показує на кросівки з вигнутою підошвою. — Коштують до 800 гривень. Зношуються приблизно за півроку, проте їх можна ремонтувати до п"яти разів. В універмазі є чоботар, який за 20 гривень замінює резину на підошвах.
Вінницькі скелелази щороку з кінця березня до кінця листопада виїжджають на гранітні скельні кар"єри біля рятувальної станції у районі Старого міста. Там проклали 35 маршрутів. Час від часу приїздять у Тиврівський район Вінниччини — в село Дзвониха. Там 25 маршрутів по скелях біля річки Південний Буг.
8 
35413
Коментарі