Біля траси в Летичеві торгують рибою з усієї України

 

"Чогось думають, що Летичів — портовий город і тут рибу сітками тягнуть. А в нас риба привозна. Свою ще кілька років назад переловили, — чіпляє в"язки засолених окуньків 22-річний Олександр Мозговий. — Просто історично так склалося, що Летичівський ринок прісноводної риби чи не найбільший".

Ринок за 3 км від райцентру Летичів на Хмельниччині існує з початку 90-х років. Під"їзд заасфальтований, але дорога вже побита. Солідні джипи зупиняються абияк, можуть стати й поперек стоянки. Радянські автівки паркуються збоку. Мікроавтобуси стають біля траси, щоб не довелося довго виїжджати. Найбільше машин із вінницькими та хмельницькими номерами.

— Тут і з інших областей бувають, — каже Мозговий. — Хто оптом закупається для ресторану чи бару, хто з депутатськими номерами стає рибин взяти.

У Летичеві понад 11 тис. жителів. Рибою торгують близько 200 осіб. За місце платять по 4 грн на день. З усіма зборами виходить понад 200 грн на місяць. Продавці кажуть, заробити вдається до 50 грн на день. У кожного вдома є коптильня. Ринок відомий своєю копченою рибою.

— Це така собі кірпічна коробка, вища за мене, — показує бабця Марія, якій сусід по прилавку заборонив називати прізвище й "узагалі говорити з газетою". — Там рибу розвішуємо і два дні коптимо фруктовими дровами. Перед тим довго вимочуємо в ропі та в"ялимо. Солі не жаліємо і спеції добавляємо. От така технологія.

Покупців небагато. Більшість купує у знайомих продавців і швидко від"їжджає.

— Рибу треба кушати, — повчає молодих клієнтів 47-річний Олексій Іванович Ковальчук. —  Основне, щоб по солі підходила. Як кожна жінка борщ варить, так і кожен рибу коптить.  Сподобалася — запам"ятай вид риби і в кого брав. Будеш мати кому претензії пред"являти, або знатимеш, у кого потім знов купляти.

Олексій Іванович знімає для покупців кілька тараньок. Сам дістає смажені зернята.

— Тут видно, хто в школі біологію вчив, — збирає лушпиння в пакет. — Бо такі приходять, що окуня від горбуші не відрізнять. А в нас тут риба і з Ладижина, і з Кременчуцька, і з Каховського водосховища на Дніпрі. Раків із Дністра везуть. Карасиків у нас ловлять. Ми все переробляємо і продаємо.

Дві подруги торгують смаженою ікрою коропів. 200-грамова "котлетка" коштує 3–5 грн. За баночку 250 мл соленої щучої ікри просять 30 грн. Покупець питає, чому вся риба на ринку оранжевого кольору.

— Це піщевий красітель, — розправляє на руках філе толстолоба 31-річна Олена Дівака. — Років п"ять назад красили не всі. А в тих, хто почав, купляли краще. Тоді й усі стали так робити.

Холодно. Торгівля не йде. Дівчата розмовляють.

— Уявляєш, цей собака всю мою радужну форель разом зі штирем, на який її повісила, вкрав! Сусід його ніколи не прив"язує. Але чула, що пропав той собака. Може, здох, — сусіди по прилавку починають сміятися й питати, чи не від риби. — Не від риби. А як від риби, то хіба через те, що об"ївся. Хай йому!

Поруч є невеличкий базар живої риби. Виловлюють її з місцевих ставків та річки Південний Буг, що протікає містом.

Майже метрові щуки та судаки — 17–19 грн за 1 кг. Серед невеликої, до півметра, риби є білий амур, лящ, окунь. Біля одного з продавців в емальованій ванночці скрекотять раки з Дністра — по 30 грн.

— Їх дуже просто готувати, — допомагає торгувати молодому сусіду 40-річний Міша Красевський. — На кілограм раків літр води скип"ятити, вкинути туди дві повні ложки солі, два патики кропу сушеного. Раків тим часом миєш, — встромляє пальця у ванночку й витягає рака, що вчепився клешнями. — Лапки треба добре мити. І в кіпяток їх! Через 5 хвилин вони поспливають. Тоді виключаєш, і півгодини даєш їм напаритися.

На 1 кг виходить трохи більше 20 раків. Готових продають по 5 грн за 3 штуки.

Начальник Летичівського управління економіки Тетяна Бадовецька вважає, що рибний ринок відтягує на себе багато робочої сили. На новостоворених підприємствах бракує рук.

— Та якщо запропонують достойну зарплату, робітники знайдуться, — запевняє вона.

Ціни на живу рибу

×