У столичному Будинку письменників вручали премії ім. Олеся Гончара. Назвали 10 переможців. Їм дали від 100 до 300 євро.
Премію заснували 1996 року німецький меценат Дітер Карренберг і його дружина письменниця Тетяна Куштевська. На конкурс приймають твори українською мовою авторів віком до 30 років. Переможців обирають у номінаціях проза, цикл оповідань, поезія та літературознавча праця, присвячена творчості Гончара.
Церемонію нагородження веде голова Спілки письменників 68-річний Володимир Яворівський. Запрошує до слова заступника міністра культури 32-річну Вікторію Лісничу. Вона розповідає про заснування премії, називає Олеся Гончара "поетом". У залі починають перешіптуватися. Вдова письменника Валентина Данилівна опускає очі, щось шепоче на вухо Яворівському.
Вікторія Ліснича не зважає, вручає 1 тис. грн полтавцю Миколі Степаненку за 3-томне дослідження про Олеся Гончара.
— Над книгами працював понад три роки, — розповідає той. — Поштовхом стали щоденники Гончара. Валентина Данилівна дозволила користуватися невиданою епістолярією письменника та його домашнім архівом. Отримані гроші перерахую музею Гончара у селі Суха Кобеляцького району Полтавської області. Там Олесь Терентійович провів своє дитинство.
Слово бере 74-річний поет Іван Драч:
— Заступниця міністра назвала Олеся Гончара поетом. Це — велика і свята правда. Вікторія Ліснича ширше розкрила грані його таланту.
Чиновниця червоніє, киває головою.
16-річній Ірині Якубовській вручають премію за роман "Крик мертвого".
— Я дуже скептично ставилася до літературних спроб доньки, — розповідає її мати, поетеса Марія Якубовська, 51 рік. — Але торік прочитала її перший роман і змінила свою думку. Тоді вона написала оповідь про смертельно хвору дівчинку, якій залишилося жити 10 днів. Я плакала над рукописом. "Крик мертвого" теж розчулив мене до сліз. Донька описала відчуття жінки, яка виходить заміж і виїжджає за кордон.
Нагороджують 19-річну Олександру Пасько за рукопис роману "Портал". Петро Перебийніс вручає їй диплом та конверт із грошима. Каже:
— Її роман — реалістична фантастика, яка переносить читачів в інший вимір. Коли читав, не міг повірити, що автором є таке молоде створіння. Роман написано густим письмом, сюжет захоплює з перших сторінок.
Олександра Пасько навчається у Вінницькому медичному університеті на факультеті психології:
— Роман писала дев'ять місяців, — розповідає. — Події розгортаються в Україні. Головна героїня вранці прокидається і помічає, що всі люди зникли. Виявляється, вона просто потрапила в інший вимір. Там зустрічається зі своїми однодумцями, розмовляє з ними на філософські теми. Першими роман читали мої батьки. Мама порадила змінити імена головних героїв.
Олександра залишає церемонію, бо поспішає на потяг. У коридорі відкриває конверт з грошима, рахує:
— 300 євро отримала. Так багато всього хочеться, а грошей так мало.
2 
35413
Коментарі
4