"Сталося це 20 вересня. Я різав гілки на дачі, — згадує 29-річний хмельничанин Володимир Дубчак. — Одну завтовшки з руку притиснув до землі й пиляв ручною циркуляркою. Раптом круг затисло, інструмент вирвало з рук. Відчув різкий біль. Побачив, як круг входить у ногу. Її затрусило, і я впав".
Циркулярка зупинилася, коли перепиляла ліву ногу. Дубчак не знепритомнів. Почав кликати на допомогу сусідів.
— Слава Богу, вони почули, — веде далі Володимир. — Прибігли, поклали мене на рядно. Добре, що не перелякалися, бо дідам вже по 70 років.
Чоловіки понесли Володимира до машини. Щоб не стекти кров"ю, ногу тримали припіднятою догори. Повезли до міської лікарні. Дубчак розмовляв по мобільному телефону.
— Спочатку подзвонив дружині, — згадує Володимир. — Кажу: не хвилюйся, я їду в травмопункт — ногу собі відрізав. Мене везе сусід дядя Міша. Потім зателефонував на роботу, пояснив ситуацію. Мені передзвонила дружина. Болі не відчував, страху — теж. У голові крутилася одна думка: "Який же я дурень! Що ж це наробив? Як же тепер житиме дружина Ірина, 5-річна доня Софійка, сестра Свєта". Думав про маму, вона ж інвалід другої групи. Як вони будуть без мене? Дев"ять років тому помер від раку батько...
Володимир Дубчак очолює економіко-правовий технікум Хмельницького інституту управління та права.
Чоловік був притомний до самої операції. Нога трималася на клаптику шкіри шириною 3 см.
— Пацієнт поступив у важкому стані, — згадує хірург Дмитро Сидоренко. — Втратив багато крові, тиск майже не відчувався, упав рівень гемоглобіну. Відрізана кінцівка була холодною. Кровообігу не було.
Лікарі вирішили оперувати Дубчака негайно. Оперували дві бригади хірургів. В одній — Микола Липовський, Віктор Жуков і Богдан Зембицький. У другій — Дмитро Сидоренко та Володимир Напольський. Оперували понад 5 год.
— Перші дві години операції все було гаразд, — згадує Сидоренко. — А потім у корпусі вимкнули світло. Зупинився апарат штучного дихання, який був підключений до мережі. Тоді кожен одягнув на голову ліхтар — подібний до тих, що носять шахтарі. Хворого роздихували вручну.
Перші три дні після операції лікарі нічого не хотіли говорити про здоров"я Володимира. Нині ж запевняють, що операція пройшла вдало.
— Сьогодні стан пацієнта покращився, — каже Дмитро Сидоренко. — Він відчуває стопу, може ворушити пальцями. Криза минула. Зазвичай при подібних операціях на третій день забивається артерія. Можна гарантувати, що на 90 відсотків нога приживеться.
— Це унікальна операція, — розповідає заступник головного лікаря Михайло Соболь. — Якщо ще десять років тому в травматології щороку проводили 400 операцій, то сьогодні — понад півтори тисячі. І це при тому, що лікарня забезпечена медикаментами лише на 20 відсотків від потреб.
Біля Володимира Дубчака щодня чергують родичі.
— Хочу подякувати лікарям, — говорить чоловік. — І колективу свого закладу. Вони допомогли матеріально. Лише на ці залізні штуки — показує на металеві кільця, що скріплюють його ногу, — пішло чотири тисячі гривень. Усього треба близько 10 тисяч, і це ще не кінець. Але головне, що я зможу ходити. Уже відчуваю, як до ноги торкаються.
Відбиті кінцівки приживаються рідко
18 серпня в запорізькому Центрі відновлювальної хірургії кісток і суглобів пришили руку 19-річному Денисові Нікуліну. У цьому ж центрі 17 листопада позаторік пришили кисть лівої руки будівельникові Олегу Дроздову. Нині рука працює нормально. 28 березня 2005-го в Інституті травматології та ортопедії в Донецьку пришили ногу 10-річному Владиславові Данильченку. Її переїхав вантажний потяг. Нині школяр бігає не гірше за однолітків.
Ще кілька років тому більшість подібних травм в Україні закінчувалися ампутацією. Зараз кінцівки все частіше вдається врятувати. Однак результат операції залежить від того, як транспортували уражену частину тіла та яким чином її відрізали. Найбільше шансів прижитися мають кінцівки, які відсічені рівно. Відбиті чи відірвані приживаються рідко, бо м"язові та нервові тканини сильно скалічені, артерії посічені.
Спочатку відчленовану частину тіла слід загорнути у чисту тканину чи марлеву серветку. Покласти в пакет, що герметично закривається. Потім ще в один пакет із холодною водою, а обидва — у третій із льодом чи снігом.
3 
35413
Коментарі