53-річний лучанин Володимир Фінюк — інвалід І групи. У вівторок він вирушив пішки на милицях із Луцька до Києва. Це близько 400 км. Супроводжують його 12-річний син Валентин і два студенти-санітари на велосипедах.
— Хочу своїм походом довести всім інвалідам: дорогу подолає лиш той, хто йде, — пояснює чоловік. — За день планую долати 15 кілометрів. Ночувати будемо в лісі: дротом скрутив гілляки, знизу і зверху застелив целофанові плащі — маєш ліжко.
У день старту Фінюк одягнений у білу футболку, літній кашкет та спортивні штани. За плечима має наплічник, на поясі — розкладний ніж та мобільний.
Провізію везтимуть на велосипедах студенти. 20-річні Микола Іващук та Віктор Кусік навчаються на четвертому курсі Луцького інституту розвитку людини. Хлопці наглядатимуть за здоров"ям марафонця, на зупинках ставитимуть намети і готуватимуть їжу. Запевняють, що харчуватимуться просто. Здебільшого набрали сала та цибулі. Зриватимуть трави при дорозі, чого не вистачатиме — докуплять.
Разом із батьком вирушає й син Валентин. Він нестиме аптечку.
— Ми з татом довго тренувалися, піднімалися пішки на Говерлу, — розповідає підліток. — Цілий місяць кожного ранку обходили озеро Біле на Рівненщині.
Проводжає чоловіка 49-річна дружина Ніна. Вона впевнена, що Володимир упорається. Адже після того, як став інвалідом, жодного дня не сидів у візку.
Дев"ять років тому Фінюк потрапив у аварію. Тоді він купив батькові міні-тракторець. Узимку їхав слизькою сільською дорогою. Не впорався з керуванням. Трактор перевернувся в кювет і придавив чоловіка. Лікарі виявили перелом хребта й тазу.
Фінюкові дали І групу інвалідності. До того Володимир 20 років працював будівельником. Роботу довелося залишити.
— Коли то сталося, синові Валіку рік виповнився. Чоловік два роки переборював депресію, постійно намагався ходити, — згадує дружина.
Подружжя Фінюків виховує трьох дітей. Старші доньки, 29-річна Ольга та 25-річна Юлія, не потрапили на проводи батька, бо навчаються в Німеччині. Гроші на університет заробляють прибиральницями в барах і репетиторством російської мови.
Із міста Мюллен дівчата надіслали телеграму: "Тато. Любимо. Віримо. Подзвони з Києва. Твої доці".
— Володя виховав сильних дітей, може пишатися ними. Так само я пишаюся сином, що переборов своє каліцтво, — втирає скупі сльози батько інваліда 75-річний Валентин Фінюк.
Володимир оголошує старт своєму походу до столиці. Каже, що дорогою через Рівне, Корець, Житомир зупинятиметься біля обелісків загиблим воїнам Другої світової війни для вшанування пам"яті свого діда Петра Веселухи. Фронтовик двічі потрапляв у полон до фашистів. Двічі утікав і крізь ліси діставався радянських військ. Востаннє пройшов 400 км до окупованого Києва. Нинішній марафон Фінюка буде також повторенням воєнного переходу його діда.
Лучани проводжали земляка оплесками, машини сигналили. Перший кілометр своєї подорожі чоловік пройшов за 24 хвилини.
4 
35413
Коментарі