- Це - біотопливо з опілок для камінів, - розповідає засуджений Олександр Трохінець. - Заробляю 500 гривень. Рідні плачуть, постійно в них задержують зарплату. А в нас такого немає. То я менше половини залишаю собі, остальне шлю їм.
Засуджених у Крижопіль переводять за добру поведінку із загальних колоній. Тут їм дозволяють вільно пересуватися територією. В установі перебувають 250 чоловік.
Виправний центр обробляє понад 115 га землі. Майже скрізь ростуть зернові та городина. Невелику ділянку відводять під засіви трави на сіно. Мають усю необхідну техніку для обробки ґрунту. І власну станцію техобслуговування для її ремонту.
Запрошують у двір. Там у господарстві 37 баранів, 11 корів, стільки ж бичків, 30 свиней, 60 поросят, 300 гусей, 60 курей.
- Удень доїмо більш як 90 літрів молока, у місяць - тонну. Віддаємо в їдальню та здаємо на молокозавод, - каже бригадир господарства засуджений Микола Швець, 57 років.
Біля 3-поверхового гуртожитку №2 нас зустрічає 29-річний Олександр Бессараб із райцентру Гайсин. Називається "днєвальним" (старший по гуртожитку. - "ГПУ").
- Багато хто з наших так не жив ніколи, - пояснює Олександр, проводить до кімнат. Стіни та стелі побілені, ліжка рівно застелені. - Бачили б ви наш готель (кімнати для зустрічей. - "ГПУ"). Там усе під євро! А "люкс" який!
Ідемо в номер "люкс", застаємо там 40-річного Олександра Материнського з дружиною Мариною. Вона привезла з Вінниці котлети, смажених курей.
- Раз у місяць дозволені довгі зустрічі з близькими на троє суток. От я Маринку сюди вже п'ятий раз запрошую за півроку, - каже Олександр. Працює фарбувальником на СТО. Із 15 років за вбивство йому залишилося відсидіти два. - Тут є кухня з електроплитою, спальня, санвузол, а там - туалєт, модна душова кабіна та наворочена стіралка.
У Крижополі виправний центр працює з 2005 року. До цього установа діяла як виправна колонія.
2 
35413
Коментарі
2