22 квітня бойовики вбили розвідника 10-ї окремої гірничо-штурмової бригади 38-річного Олександра Луцика за селищем Шуми біля Торецька на Донеччині. Вдарили з протитанкового ракетного комплексу в пост, де перебував військовий.
Олександр родом із села Годомичі Маневицького району на Волині. У райцентрі закінчив професійне технічне училище за спеціальністю "столяр".
— Саша мав дружину, довго жив у Маневичах, — розповідає сестра Наталія Бортник. — Але сімейне життя не склалося, розлучилися. Потім їздив на заробітки в Польщу, працював будівельником. Повернувся, як травмувався.
У жовтні 2019 року Олександр Луцик підписав контракт зі Збройними силами України. Планував служити до пенсії.
Залишилися брат і сестра.
26 квітня загинув 48-річний Іван Ковальовський, воїн 58-ї мотопіхотної бригади ЗСУ. Російський снайпер вистрелив йому в спину, коли стояв на спостережному посту біля селища Опитне Бахмутського району на Донеччині.
Іван Ковальовський родом із села Колінки Городенківського району Івано-Франківської області.
— Іван боронив Україну з перших років війни з Росією. Мав серйозне поранення 2015-го, — розповідає кума Леся Герасимчук. — Тоді підірвався на міні біля селища Станиця Луганська. Після лікування й реабілітації повернувся на фронт. "Як не я, то хто?" — завжди казав.
Ковальовського призивали до ЗСУ у Дніпрі, де жив із дружиною.
27 квітня в районі проведення операції Об'єднаних сил підірвалася вантажівка з військовими. Загинув 30-річний Роман Гуляк із міста Волочиськ Хмельницької області, троє побратимів отримали бойові травми.
Роман народився 7 жовтня 1990-го. закінчив Волочиський навчально-виховний комплекс №6 і Хмельницький торговельно-економічний коледж. На російсько-українській війні — з травня 2018 року. 8 жовтня 2019-го Романа Гуляка нагородили медаллю "За звитягу та вірність".
9 
35413
Коментарі