"У ніч на 26 липня якась тварюка погубила 50 кролів. Обійшов 17 мисливців, але вони нічого толком не кажуть. Може, це і мисливський собака. Та точно не лис", — припускає 73-річний Петро Німець, житель села Кочурів Гайсинського району Вінниччини.

Петро Михайлович зачиняє дубову хвіртку в сарай, де були кролі, підпирає її парою ґаблів і брачкою. Сильно смикає двері, але відкрити не може.

— Це ж яку треба мати силу, щоб усе зірвати! А подивіться, скільки трісок із дощок повідлітало! Мабуть, рвало, чіплялося за дерево зубами, — показує тріски завдовжки з 10 см, що лежать на землі.

За день до нещастя онучка Петра Німця 18-річна Тетяна чула, як в оборі стрибають і метушаться  переполохані кролі.

— Вилізла на криницю, щоб подзвонити подрузі, бо в селі погане покриття мобільного зв"язку, — розповідає Тетяна. — І побачила, що в городі сидить чорна істота, схожа на пса. Погано розгледіла — вечоріло.

— А на ранок я побачив рівчак біля сараю, — каже Петро Михайлович. — Ніби звірина рила під себе землю. Думаю, бісилася, що є здобич і не можна до неї дістатися. То тієї ночі воно нічого не взяло. Зате 26 липня мав сюрприз — подушило всіх 50 кролів і рівнесенько зложило в рядок, як сільодку. Жодного не порвало! Я зразу із двох шкуру зняв, та побачив на клубах знаки від кігтів, а на позвонку — від кликів. Напевно лапами притримувало здобич, а з хребта висмоктувало кров. Тоді вирішив всіх захоронити. 300 кілограмів живої ваги пропало!

Петро Михайлович веде в город. Між корчами картоплі показує сліди хижака. На землі чітко видно відбитки лап з трьома пальцями — два більших спереду, а в центрі ззаду менший, як у курки. Кожен слід має в діаметрі 10–12 см.

— Може це та чупакабра, про яку в газеті писали, — нагинається. — Наградили ж нас колорадським жуком, то й таку тварюку можуть привезти. Нападів на свійських тварин в Кочурові більше не було.

— Скарг не було, оце від вас уперше чую. Шкода, що Німець одразу не подав на експертизу ветеринарну.  Тоді з"ясувалося б, від чого кролі померли, — каже сільський голова Кочурова Світлана Кондратюк, 52 роки.

— Є таке у повадках куниці або тхора — вбивати більше, ніж їм потрібно, — пояснює голова Гайсинської районної організації Товариства мисливців і рибалок Сергій Злепко, 51 рік. — Вони теж якраз біля голови перекушують хребет жертви. Але двері ці тварини не рвали б, залізли б через щілини. Також це міг зробити мисливський або бродячий собака. Але якби пес був голодний, забрав би здобич із собою. А так, швидше за все, ввійшов в азарт. Припускаю, нападник — великий собака. Судячи з величини слідів, бійцівської породи. Бо вівчарки не мають пристрасті до вбивства багатьох тварин. У місті й на околицях вистачає бродячих псів. Люди вивозять собак, які їм набридли або стали непотрібні. Щодо чупакабри, то це — з області фантастики. Бо тварина живе у Південній Америці, звідти до України дуже велика відстань. На Волині було подібне, ніби дивна тварина душила кролів. Потім з"ясували, це був бультер"єр.

Кочурів розташований за 3 км від Гайсина і за 103 км від Вінниці. У ньому живе 210 чоловік. Село розташоване на сході області, район межує з Черкащиною.

×