Три місяці тому на горілчаному заводі "Прайм" у Чугуєвському районі Харківської області почали збирати музейні експонати.
— Напередодні ювілею хотілося зробити щось незвичайне. От ми згадали, що в Пітері колись відкрили музей горілки, — підводить до стендів із пляшками та бутлями екскурсовод Ганна Карнаух. — Та взагалі у світі є багато таких закладів: у чехів — музей пива, у французів — музей коньяку.
Уже зібрали майже сотню екземплярів. У двох скляних шафах зберігаються пляшки з горілкою, яка випускалася в Україні, різні за розмірами і формою стопки, карафи, бутлі, декоративні пляшки у вигляді ведмедиків, дельфінів і поросят, італійський дистиляційний апарат і старий міні-прилад для наклеювання етикеток.
Працівники музею пишаються колекцією гранчаків. Карнаух розповідає, що до революції 1917 року горілку пили з гранчастих стаканчиків на ніжці. Мініатюрну стопку, що нагадувала лікерну або винну, прикрашали вензелями. Вміщала така не більше 30 г. Після 1917-го від "буржуазних надлишків" відмовилися. Пролетарська стопка втратила ніжку і збільшилася — до 50 і 100 г.
— Здавалося б, усі вони приблизно однакові, — говорить співробітник заводу Дмитро Худаш. — А насправді відрізняються — і місткістю, і шириною, і кутом грані, і кольором. Робили грані задля того, аби стопка не вислизала з рук, особливо коли вона вже не перша.
Серед експонатів є 200-річна карафа зі срібла у вигляді паровоза. Горілка заливається спеціальною лійкою в трубу і за допомогою крана розливається в срібні чарки-наперстки. Паровоз везе вагон, у якому коробки з закускою — червоною і чорною ікрою.
— А дистиляційному апарату, виготовленому в Італії, уже півстоліття, — показує екскурсовод жовтий пузатий пристрій. — Це прообраз самогонного.
Діючий апарат працівники заводу зробили "за народними кресленнями". У майбутньому планують пригощати відвідувачів перваком. Також обіцяють поставити колбочки з настоянками та зіллям, яке додає горілці смаку. Їх можна буде куштувати.
Музей розташований на території заводу, тому відвідати його можна лише за попереднім дозволом.
Коментарі