"Сергіївна, тут рис викинули по 6,45 за кілограм, — говорить жінка по мобільному. — Вам тре? А скільки? Я з собою мало взяла, багато не візьму. В общем, давайте так — на скільки хватить, стільки й беру. Як нє — вибирайтеся самі з дому".
4 січня зранку в супермаркеті "АТБ" у центрі Умані Черкаської області стоїть черга за дешевим рисом. Кілограм круглого коштує 6,45 грн, продовгуватий продають за 7,55. Ближче до обіду товару меншає. Продавщиці докладають його на полиці.
— А на ринку кілограм такого самого коштує 12–14 гривень, — розмовляють дві уманки.
Поряд лежить гречка по 13,99 грн/кг. Її майже не купують.
— От уже ж — рис у два раза дешевший за гречку, — сміється пенсіонер в окулярах. — Ці китайці скоро всіх нагодують своїми об'їдками.
— А яка разніца, шо в той желудок вкинути? Аби не бурчав, — сміється дядько напідпитку в дублянці. Він купив п'ять пачок рису. — Налітай, народ. Хотя, який там дешевий. Щас руб туди-сюди — нічого не значить. Час такий, шо сотня в кармані — не гроші.
На виході з магазину розмовляють троє літніх жінок.
— Я так, как этот год, праздновала только в середине 1930-х годов. Тогда карточную систему на продукты уже отменили, но жрать все равно ничего не было, — каже жінка у старій лисячій шапці. — Мы с братом, как сейчас помню, ставили на стол тюльку, кашу, ну и овощи были. Вот с тех пор, только представьте, 80 лет прошло — а ничего не поменялось. Набор продуктов в этот Новый год — точно такой же, как тогда.
3 
35413
Коментарі