На околиці гуцульського села Пістинь неподалік Косова приймає відвідувачів український Святий Миколай. Його резиденція стоїть під горою Клифа. Обабіч дороги вирізані з дерева казкові герої. На подвір"ї дерев"яна бричка. Два низькорослі гніді коники їдять з мішка солому.
Миколай нещодавно повернувся зі щорічного Міжнародного форуму новорічних персонажів. У російському місті Великий Устюг Вологодської області на день народження російського Діда Мороза збираються чарівники з усього світу. Там Миколай підписав угоду про співпрацю з фінським Йолопуккі, австрійським Вайнахтсманом, шведом Томтє, Чісхааном з Якутії, Паккайне з Карелії, Мікулашом зі Словацької Республіки. Тепер вони щодня мають робити хоча б маленьке диво.
У земному житті Миколай — 40-річний історик Мирослав Соколюк, директор Косівського центру дитячої творчості. Грає на скрипці. Справжнім ґаздою себе не вважає, бо не тримає вдома корови й коня. Дружина Оксана родом із Луганщини. Працює в центрі з чоловіком. Подружжя власних дітей не має.
— Коли два роки тому мені запропонували стати Миколаєм, довго вагався. Ходив на розмову до священиків, — каже Мирослав Соколюк. — Отець Іван Близнюк благословив мене на добру справу. До цього він був Миколаєм.
У резиденції Чудотворця на першому поверсі три кімнати. На другому — кабінет і спальня. Цього року на свята діти зможуть побачити, де спить святий. У його кімнаті стоїть кілька розмальованих мішків із подарунками. Першими їх отримають сироти й діти з неблагополучних сімей.
Під час зустрічі з Миколаєм 19 грудня діти також отримають і різки за погану поведінку. Пізніше їх спалять, аби малята знали, що їхні погані вчинки розвіялися з вітром. Відтепер мають чинити добро.
Мирослав Соколюк каже, що в дитинстві отримував переважно книжки. Але якось дісталися джинси.
У своїй садибі Святий Миколай не буває щодня, бо забавляє дітей на добровільних засадах. Тому в "міжсезоння" відвідувачів зустрічають четверо його помічників у яскравих жовто-червоних плащах.
Український Миколай має проблему — мусить носити штучну білу бороду:
— Торік до нас приїздив Мікулаш зі Словаччини. Я йому позаздрив. Імпозантний чарівник, має власні сиві вуса й бороду. А я коли запущу, то буде руда борода. Не годиться.
Садибою Миколая опікуються працівники Національного природного парку "Гуцульщина". Вони скидаються по 50 грн на подарунки дітям. Створили підрозділ, який опрацьовує листи. Миколаю про свої бажання пишуть на адресу: Івано-Франківська область, місто Косів, вул. Дружби, 84. "Хочу Барбі". "Хочу, аби тато не пив". "Миколаю, поверни мені з Італії маму".
Пишуть і дорослі. Світлана Станішевська з Житомира просить: "Ми живемо у гуртожитку, в малій кімнатці з шістьма дітьми. Чоловік мене покинув. Маю 540 гривень зарплати й 180 соціальної допомоги. Святий Миколаю, поможи нам вижити!".
— Ми з дружиною Оксаною матеріально допомогти не можемо. Але на спеціальних листівках надсилаємо усім відповідь, — каже Мирослав Соколюк.
4 
35413
Коментарі