Міліціонери Донеччини звинувачують у тероризмі 23-річного Дмитра Онуфрака і 22-річного Антона Волошина. Нібито 20 січня вони організували два вибухи в місті Макіївка. Їм загрожує до 12 років в'язниці.

— Особи визнали свою причетність, — запевняє прокурор області Володимир Гальцов.

Чоловіки товаришували. Антон вчився на факультеті комп'ютерних технологій університету, Дмитро торік закінчив машинобудівну академію, шукав роботи, підробляв. Одружився і жив у макіївському селищі Осипенко. За версією слідчих, друзі знайшли схему вибухівки в інтернеті й виготовили бомбу. Вимагали 4,2 млн євро, але злякалися і не прийшли по гроші.

Осипенко — бідний район Макіївки. Тут старі хати, жодної нової. Місцеві не вірять, що в будинку по вул. Ашхабадській, 42 жили терористи.

— Да Дима зеленый мальчишка, не его это уровень, — говорить про Онуфрака сусідка.

Будинок Дмитрові купила мати 46-річна Ірина Онуфрак. Вона живе в місті Кіровське, працює лікарем-дерматологом. Заходить на обійстя — двері відчинені, тин поламаний.

— Заходь, кому треба, бери, що хочеш, і підкидай хоч атомну бомбу! — Ірина Василівна обходить подвір'я. — Хлопців підставили. Докази підкинули після того, як зламали двері.

Слідчі допитували матір.

— Протримали 6 годин, а потім дали підписати протокол, — згадує. — У ньому я начебто признаюся, що мішками носила компоненти для вибухівки в це "терористичне гніздо". Мене і невістку хотіли зробити членами терористичної організації. Після того, як вагітну невістку цілу ніч пресували, cин в усьому признався. Тільки крикнув мені: "Бережи Катю!".

Ірина Василівна показує листа подяки від школи за виховання сина. Каже, Дмитро недочуває, через що його не взяли до армії.

— Слідчий хвалився: "Судити їх буде суддя, яка в нас на гачку, бо попалася на хабарі".

Дружина Дмитра на четвертому місяці вагітності. Після арешту чоловіка виїхала з міста.

— Утекла до мами, бо мені погрожували, — розповідає 21-рiчна Катерина Онуфрак. — Мене допитували разів п'ять. Першого разу — з четвертої дня до дев'ятої вечора в міліції,  потім — до ранку в СБУ. Довели до серцевого нападу, "швидку" викликали. Обіцяли, що теж посадять, якщо не дам потрібних свідчень. Я здалася. Мені показали "зiзнання" Діми. Він написав, що з Антоном зробив у нас удома детонатор і годинниковий механізм. Я ніколи нічого підозрілого не бачила. А тепер дізнаюся, що ніби в нашій хаті все було посипано тротилом.

— Коли ми почули, що Дімка організував банду, подумали, то розіграш, — говорить Олександр, однокурсник Онуфрака. — Дімка — мамин синок, цілими днями в комп'ютерні ігри грався.

Антон Волошин жив у Горлівці з матір'ю, дідом і бабою. Він теж єдиний син. Мати Тетяна Миколаївна працює продавщицею.

— 20 січня Антоша до обіду не виходив із хати, а потім поїхав до Діми, — розказує 44-річна Тетяна Волошина. — Забрали його ввечері 11 лютого. Він був такий спокійний: "Якась помилка, в усьому розберуться". Міліціонери спочатку казали, що Антон когось убив. На другий день відпустили. А 14 лютого забрали другий раз, уже тероризм повісили. За два дні мене викликали в СБУ, і я побачила сина. Пальці на лівій руці зламані, рука перебинтована, шина стирчить.

Мати шукає $15 тис. на адвоката. Планує взяти кредит. Переконана, що син не причетний до тероризму. Такої ж думки всі сусіди.

— Антоша виріс у мене на очах, — розповідає Лідія Федорівна, колишній класний керівник Волошина. — Який там тероризм, він і петард ніколи не запускав. Книги та бальні танці — ось і всі його захоплення.

— Антон дуже вихований хлопець. Слабо вчився, але старався, — говорить Володимир Іванович, завідувач кафедри.

— Кожен вечір зустрічав маму з роботи,  — додає колега його матері. — Наших дівчат проводжав на зупинку, бо там вічно всякі уроди збираються. Його арешт — якесь дике непорозуміння.

Сусіди називають Антона "домашнім хлопчиком". Він недобачає, має 7% нормального зору.

Зараз сидить у камері із шістьма рецидивістами.

×