— Хто ніколи не крав яйця у страуса, той не знає, що таке екстрім у цьому житті, — підморгує 55-річний Сергій Ольшанський, сторож-доглядач на фермі товариства "Екстрадиція" у селі Головниця Корецького району. Це єдине підприємство на Рівненщині, де вирощують південноафриканських та австралійських страусів.
На фермі живуть 70 птахів. Загони розділені на кілька секторів — по одному на страусину сім'ю: самець і від двох до п'яти подружок.
— Нас вони впізнають — чи то по обличчю, чи по голосу, — доглядач дає страусихам пощипати себе за пальці, чухає їм довгі волохаті шиї. — От від самців завжди тримаюся подалі, бо ті непередбачувані, коли захищають територію від чужаків. Самички менш агресивні.
Птахи длубають у загорожі землю, шукають місце для гнізда. З квітня по жовтень у них триває шлюбний період. За сезон одна самиця несе до 60 яєць. Пташенята вилуплюються не з кожного. На яйцях сидять переважно самці. Птах охороняє гніздо і рідко відлучається. Щоб його виманити, фермер тріпає пустим мішком. Це злить птаха, і він біжить на людину. У той момент інший фермер забирає яйця з гнізда.
— Часто купують яйця на писанки. Африканські страуси несуть 2-кілограмові світлого кольору, а страуси ему — менші, смарагдові. У них найнижчий вміст холестерину, корисні для серця і зору.
Молодняк тримають в окремому загоні. У стадо їх випускають, коли підростуть.
— Про страусів вигадали, ніби вони ховають голову в пісок від страху, — розказує фермер Андрій. — Брехня це, страусів взагалі важко налякати. На котів-собак вони не реагують, наші пси їх бояться.
Сергій Ольшанський веде у дальній загін, щоб показати місцеву "звєзду" — Васю. — Такого злющого страуса ще пошукати. Він єдиний має кличку. У нього зріст під 2,5 метри, важить десь 180 кілограмів.
Заходимо в дерев'яний павільйон із годівницями. Доглядач обережно відчиняє хвіртку й підкрадається.
— Вася, Вася, вийди! — ласкаво кличе. За мить чоловік уже біжить назад, махаючи руками.
— Йой, тікайте!
За ним женеться величезний страус. Сторож устигає вибігти й закрити за собою загорожу. Птах намагається дістати його дзьобом, але марно. Тоді роздуває шию і починає гудіти, як пилосмок.
— Сила копняків у страусів більша, як у коня. Б'є лапами з кігтями строго вперед і може ще по голові дзьобом додати. Біжить зі швидкістю 70 кілометрів на годину.
Тікають страуси з ферми украй рідко. За ними постійно наглядають, бо зловити їх важко. Навіть одномісячне пташеня розвиває швидкість до 50 км на годину.
—Був випадок, що один птах утік. Довелося його застрелити.
Годують страусів упродовж всього дня. Сиплять їм комбікорм, люцерну, кропиву, цибулю та подрібнені моркву і яблука.
— Птахи люблять дощ, купаються під ним. Але в грозу їх заганяємо під накриття. Узимку також тримаємо в павільйоні. На пару годин погуляти по снігу випускаємо, щоб лапи розім'яли. 10-градусного морозу вони не бояться.
Ферма стала популярною серед місцевих жителів. Селяни возять сюди школярів на екскурсії, приводять приїжджих родичів.
— У Рівненському зоопарку теж є двоє наших страусів, — каже Сергій. — Багато їх розводять на Київщині та Дніпропетровщині. Африканські страуси доживають до 40 років. Це також єдиний у світі птах, що має сечовий міхур.
4 
35413
Коментарі