У Горлівці бойовики п'ять років тому захопили хімічний концерн "Стирол". Завод виготовляє мінеральні добрива. Окупаційна влада ДНР націоналізувала підприємство 2014 року. Зараз він у стадії простою — функціонують кілька невиробничих цехів, охорона, господарський відділ і адміністрація.

— Зарплату платят частями. За два последних месяца дали 222,37 гривен, — каже 34-річний Іван Авраменко з Горлівки. — На ці гроші можна тушку великої курки придбати. Але її ж не їстимеш декілька місяців.

Замість заробітної плати працівникам видають продуктові набори.

— Чотири місяці не виплачували зарплату. Отримали замість грошей консерви та крупи, — продовжує Авраменко. — Ми писали скарги керівництву, аби хоч аванси платив людям. Під Новий рік видали пакунок із кількома пачками круп, борошна, соняшниковою олією, макаронами, цукром, двома пачками печива, льодяниками, банкою тушонки, згущеним молоком, чаєм, кавою і побутовою хімією.

Завод запустили в експлуатацію 1929 року. До війни був найбільший в Україні виробник мінеральних добрив, займав 3% світового ринку. Також випускав ліки та вироби з пінопласту.

Влада ДНР продовжує грабувати в минулому успішне хімічне підприємство. Звідти масово звільняються робітники.

— На "Стироле" последние два месяца люди не видели зарплаты. Многие идут с работы, — говорить 37-річний Євгеній Тинянський з окупованого Донецька. — Спеціалісти-хіміки переїжджають на роботу в Росію, бо не бачать перспектив. Завод розбирають на частини. Борги виплачують один раз на декілька тижнів — 407,2 гривні. На день хіміка 26 травня дали робітникам подачку у вигляді 1000 рублів (403 грн. — ГПУ).

— Охоронці вже написали на розрахунок. Це 200 людей, — продовжує Тинянський. — Звільняються працівники відділу кадрів, цеху. Бо роботи для них немає.

— В начале 2019-го нам сообщили, что заработную плату за прошлый год заморозили на невыясненный срок, — каже 27-річна Олена Васильєва з окупованої Горлівки. — Грошей на підприємстві немає, бо нічого не робимо. Раніше виробляли аміак, карбамід, аміачну селітру, полістирол, неорганічну сіль і органічні смоли. Однак пообіцяли виплачувати частинами заробітну платню.

2018 року вбитий ватажок ДНР Олександр Захарченко обіцяв запустити на "Стиролі" виробництво аміачної селітри й карбаміду. Фахівці відмовили йому.

— Производство удобрений на предприятии невозможно сейчас, — говорить місцевий 31-річний Андрій Новак. — Горлівка розташована біля лінії розмежування, в разі загострення бойових дій може бути виток аміаку в більших обсягах. Це призведе до техногенної та екологічної катастрофи по типу Чорнобиля.

На підприємстві відсутній необхідний обсяг газу. Немає нормально працюючої схеми електропостачання.

— Під час бойових дій місцеві ватажки вирізали електролінії з використанням пересувної автовишки, — додає Новак. — Тоді навіть заяви не писали про порушення, бо фактично не було навіть міліції. Вони думали, що Росія безкоштовно даватиме газ, аміак.

Електропостачання Горлівки працює зараз по трьох високовольтних лініях замість 18. Усього дві йдуть на хімзавод, а потрібно вісім.

Із 2014 року Донецький металургійний завод не виробляє продукцію. ДМЗ залишився без сировини і замовлень.

— Предприятие на грани остановки. Продукцию не выпускают, работникам выплачивают две третьих оклада, — каже 42-річний Анатолій Бондарєв з окупованого Донецька. — Через помилки в управлінні заводом ДМЗ майже не функціонує. Тому люди отримують мізерні виплати.

Донецьким металургійним заводом керує український бізнесмен-утікач Сергій Курченко. Підприємство на межі зникнення. Дві доменні печі майже зруйновані.

— Обладнання більшості цехів законсервовано. Перспектив запуску взагалі немає, — продовжує Бондарєв. — Доменні печі погасили. Перша не підлягає відновленню, а друга вимагає дорогого ремонту. На це у ватажків ДНР грошей немає. З підприємства вивезли окатиші-напівфабрикат, що використовують у доменному виробництві для отримання чавуну. Це означає, що запуск заводу не планують.

Майже весь колектив відправили у домашній простій. Працівники цехів, які фактично залишилися без роботи, отримують по 2443,2 грн виплат.

Ковбасу із фабрики перепродують

На підприємстві по виробленню ковбаси та м'ясних виробів в окупованому Сніжному Донецької області зар­плату видають ковбасою.

— Працівники продають її на місцевому базарі. Просять за кіло "варенки" мінімум 53 гривні, за салямі — від 150, — говорить 59-річний Василь Михайлович з окупованого Чистякового (до 2016 року — Торез. — ГПУ). — Їжджу 10 кілометрів туди, аби придбати її. Знаю, що в них найнижча ціна й хороша якість.

×