— Моїх півтори тисячі зарплати ніяк не вистачає. Щомісяця з жінкою, вона домогосподарка, відкладаємо третину на одяг. Відразу плачу комунальні. Лишається гривень 700, їх вистачає тижнів на два. Потім їдемо за торбою до батьків у сусіднє село Михайлівку. Дають на додачу сотню — другу. Наступного разу — до інших батьків. Так і живемо. Як і батьки вигрошаться, знімаю з картки кредитні гроші. Прикидав, що процентів 40 сімейного бюджету — допомога батьків.
Ірина
Леонтьєва, 25 років, помічник адвоката, Луцьк:
— Заробляю півтори тисячі. Ще стільки ж — і вистачало б. На попередній роботі отримувала 3 тисячі. Зараз економлю на дрібничках. Манікюр роблю сама, у перукарню ходжу рідше. Чуб сама зістригаю, рівняє чоловік. На роботу пішки — це займає 20 хвилин, зате дві гривні економії. Із друзями рідше бачуся. Раніше через день у кафе зависали, тепер тільки на вихідних. До батьків по гроші не звертаюся.
Тетяна Герасименко, 45 років, медсестра маніпуляційного кабінету Полтавської обласної психіатричної лікарні:
— До зарплати тисяч дві не вистачає. При тому, що заробіток у мене тисяча гривень. Добре, хоч дають без затримок. Коли не хватає, позичаю у друзів і родичів гривень 500, потім вертаю. Можу кредит із картки взяти. Мені ще сина вчити. За семестр плачу три тисячі гривень. Прикро, що медсестра отримує ту ж зарплату, що й санітарка. Але обов"язків і відповідальності в мене набагато більше.
Віктор Перебийніс, 27 років, торговий агент, село Переорки Вінницької області:
— Зазвичай не вистачає гривень 500. Зарплату нам дають із 10-го по 15-те. Зараз якраз час перед видачею. Аванс ми з дружиною вже розпустили, а гроші потрібні дитині на ліки. Ромці рік, захворів через перепад температури. Заначок не роблю. Позичати не люблю, хіба в крайньому випадку, раз на рік. Тоді звертаємося до батьків, друзів чи родичів.
2 
35413
Коментарі