"Колег із-за кордону спеціально не запрошували, сумнівалися, чи нам, місцевим, щось узагалі вдасться, — розповідає художник Тарас Дзиндра, 28 років. — Хвилювалися, як городяни сприймуть, але вирішили спробувати".
Тиждень до Великодня дев"ять місцевих гутників та ще один із Луцька проводили пленер "Склококо" в майстерні на околиці Львова. У понеділок свої вміння вони вирішили показати місцевим жителям.
Неподалік площі Ринок у центрі міста встановили дерев"яний поміст. Поряд із вогнетривкої цегли виклали невеличку піч.
— Із шостої години ранку почали її будувати, — розповідає Дзиндра. — Доки напалили, щоби розтопити скло, була вже одинадцята.
Митці привезли з собою кілька газових балонів, щоб вогонь у печі горів постійно.
Лучанин, 47-річний Сергій Корсай, береться видувати зі скла ведмедика. Спеціальну двометрову трубу вмочає у розтоплене скло. Поволі дме у протилежний кінець та прокручує в руках. Потім розгойдує, щоб куля набула витягнутої форми.
— Не та температура, — зітхає Сергій. Щипцями притискає виріб із різних сторін — робить лапи та вуха. Потім іще раз дме в трубу. Виходить якесь чудовисько, схоже на восьминога.
— То не ведмідь, а п"ятиногий троєрук, — жартує з натовпу львів"янин Олег Кундик.
На площі зібралося близько тридцяти осіб. Здебільшого молодь та батьки з дітьми. Останні намагаються доторкнутися до невдалих фігур. Художники просять слідкувати за малечею, мовляв, скло гаряче. Розповідають, що цей матеріал дуже непередбачуваний, часто вироби виходять не такі, як планувалося.
На вулиці склодуви працювали до четвертої години. Залишки від невдалих фігур забрали з собою. Продати нічого не вдалося.
Скляні вироби, які зробили заздалегідь на пленері, виставлять у львівській мистецькій галереї "Музей ідей". Найбільше художники видули пасхальних писанок і тарелів. Ціни на них ще не встановили.
7 
35413
Коментарі