На Закарпатті повенева вода відійшла з усіх населених пунктів. Село Грушово Тячівського району — одне з тих, які постраждали найбільше. Воно розташоване на автотрасі Мукачево–Рогатин. Водою гірських річок Тиси й Апшиці його заливає майже щороку. Під час цьогорічної стихії затопило 350 дворів.
Найбільше в селі постраждали будинки Василя Мельника, Юлини Лемен, Івана Борки на вул. Леніна. До річок — 200–500 м.
— Вода прийшла в чотири ранку, — каже Ганна Мельник, 64 роки. — Ми спершу почали хапати одяг, але потім поняли, що даремно. У літній кухні вода була на метр двадцять, у хаті — на метр. Відійшла в понеділок. Поли почали дутися, тріскати, — заводить до кімнати. — На стінах тріщини на п"ять сантиметрів — рука пролізає. Грушово затоплює із сімдесятого.
Мельник згадує першу повінь. Говорить, що військові знімали її з горища.
— Чоловік побіг на ферму колгозні телята спасати, а я втікала вище, вище. Очутилася на криші і плачучи просила про порятунок. Відтоді кожен рік вода доходить хотя би до города, а у повінь — до хати. 2001-го ми тоже плавали — получили за то від держави 7 тисяч гривень допомоги. Але що то? Тепер нич не будеме мати врожаю. Вчора"м ходила копати картошку — вона погнита.
Першу й найбільшу закарпатську повінь згадують й інші жителі Грушова.
— У сімдесятому ми на бокорі (дерев"яний плавзасіб, на якому по річках сплавляли дерева. — "ГПУ") по Тисі втікали від великої води, — бідкається Марія Борка, 60 років. — Тепер вода знову стояла в нашій хаті, все підмочила: меблі, одяг, підлогу, стіни. У порядного хазяїна худоба в чистішому ночує, як ми з чоловіком після повені, — схлипує. — Я вже роками прошу владу: зробіть нам дамбу, захистіть село від тої страшної води. Більше не маю сили писати до них, най молоді пишуть. Спасає нас хоч трохи желізна дорога, прокладена в кінці нашого городу. Якби не вона — вже би нас Тиса понесла під румунські гори. Кожен раз після повені виділять якусь поміч, але ліпше би ті гроші вклали в дамбу. Бо ми живемо, як заєць у корчах, чекаючи на біду.
Нині селяни виносять на вулицю меблі, ковдри, подушки, килими. Сушать одяг на лаві, воротах.
— Біда наша в тому, що село треба захищати від двох річок, — розповідає сільський голова Грушова Іван Зубач. — Апшиця ще великої біди не робить. А от Тиса підтоплює 80 відсотків села. Щоби покласти дамбу на Апшиці, треба 5 мільйонів гривень. На цей об"єкт проект готовий. І на Тису потрібно майже 5 мільйонів. Але протяжність обох дамб — не більше кілометра.
Голова робочої групи, яка визначає збитки в Грушові, Богдан Макусій, 31 рік, каже, що найбільше в селі постраждали Мельники:
— Їхню хату, напевне, зарахуємо до другої категорії. Бо там підлога повиривана, стіни тріскають. Інші йдуть на третю категорію. Бувало й таке, що в перші дні будинок виглядав добре, а потім, як вода відійшла повністю, починав руйнуватися. У селі виплачують людям по тисячі гривень.
Харчі у Грушові не подорожчали. Після повені підприємці навіть знизили ціни на яйця, масло та хліб. Десяток яєць нині можна придбати за 4,8 грн, рогалики — по 85 коп., хліб — від 2,3 грн, літр олії — 11 грн, борошно — 3,2 грн, 1 кг масла — 14 грн, рис — 8, горох — 3,75 грн.
2 
35413
Коментарі
1