30 червня у головному шпиталі Міністерства оборони помер 43-річний перший заступник начальника центрального управління військової служби правопорядку в Києві й області Олександр Бойко. 3 липня його ховали на міському кладовищі в Берківцях.

За тиждень до смерті Бойко прийшов до свого знайомого лікаря 34-річного Володимира Кульги в стоматполіклініку для військових. Це престижний медзаклад. Бойко знав Кульгу майже 20 років, дружив з його батьком. Прийшов зранку, щойно повернувшись із відпочинку в Криму. Зуб розболівся на морі.

— Дядько Сашко попросив щось зробити, — згадує Володимир Кульга. — Я зробив рентген і побачив недопломбований канал. Навколо зуба йшло запалення. Цей зуб він лікував раніше в іншій поліклініці. Запропонував його вирвати, та дядько не погодився.

Кульга дістав пломбу, вичистив зубний канал і залишив його відкритим для відтоку накопиченого гною. Прийти для повторного лікування попросив через три дні. Бойко був задоволений, бо біль минув. Лікар ще раз почистив канал, обробив його антисептиком і герметично закрив тимчасовою пломбою. Та за три дні полковник знову поскаржився на біль. Кульга дістав пломбу — звідти витекла кров"яна рідина. Бойкові стало легше. Ввечері лікар сам зателефонував до пацієнта. У того напухла щока. Кульга порадив їхати до шпиталю. Полковник з"явився там наступного дня.

Йому збиралися розрізати ясна та вставити гумову трубку для виходу гною, бо за добу утворилась пухлина. Перед операцією дали антибіотики, зробили наркоз. Раптом в Олександра Бойка зупинилося серце. Він помер на очах у лікарів.

— Ми шоковані смертю нашого приятеля, — каже начальник шпиталю генерал-майор медичної служби Михайло Бойчак. — Анестезіолог Олександр Ігнатченко робив усе правильно. Але в офіцера було важке захворювання, з таким виживають рідко.

Свого часу Бойко недолікував зуби. Хронічне запалення могло спровокувати сепсис, ревматизм. За деякий час цей процес у зубі активізувався й поширився на м"які тканини. Зупинити його було важко.

Лікарі кажуть, що через хворі зуби можуть виникнути тяжкі недуги. З моменту різкого болю зуба до смерті Бойка минув тиждень. За цей час збудники інфекції потрапили в кров.

2 липня судмедексперти зробили розтин тіла. Причиною смерті стало удушення — великий гнійник перекрив носоглотку і трахею.

Олександр Бойко народився 14 квітня 1964 року в місті Орєхово-Зуєво Московської області в родині військових. Закінчив Київське вище загальновійськове командне училище, Національну академію оборони України. Пройшов шлях від лейтенанта до полковника. Його неодноразово відзначали нагородами.

— Олександра поважали за порядність, веселу вдачу, товариськість, надійність, — кажуть колеги. — Він ніколи не хворів, був кремезним велетнем, під два метри зростом.

На похорон прийшли рідні, друзі та полк комендатури. Усього близько 60 осіб. Почесний караул Міністерства оборони зробив залп із рушниць. Ховали офіцера під гімн України. Прощальне слово виголосив військовий комендант Києва генерал-лейтенант Олександр Матвійчук.

— Ми всього могли очікувати в цьому житті, але не такої трагедії, — сказав він. — Весь наш колектив плаче... Я з Олександром прослужив пліч-о-пліч 11 років і можу сказати, що це людина з великої літери і справжній мужчина. Він заслужив, щоб ми його завжди пам"ятали.

В Олександра Бойка залишилися дружина Любов та 16-річна донька Анастасія. На похорон приїхали матір полковника Алла Іванівна та рідний брат Володимир.

×