У переддень Дня байбака, 2 лютого, у Гайдарах на Харківщині традиційно будили головного українського байбака-синоптика Тимка. За його прогнозом, весна до України прийде не скоро. Лютий буде холодним і вітряним.
Традиція відзначати День байбака прийшла зі США. У штаті Пенсільванія живе байбак Філ. До прогнозів Філа та його попередників прислухаються вже понад століття. Щороку 2 лютого байбака дістають із його будиночка й дивляться, чи побачить він свою тінь. Якщо так, зима триватиме ще шість тижнів.
Харківський Тимко мешкає на біостанції в селі Гайдари. Обов"язки синоптика він виконує п"ять років. Коли його сонного витягали цього разу, вийшло сонце, й на снігу з"явилися тіні.
— Весна буде затяжною, настане лише через шість тижнів і буде холодною, — розшифровує прогноз Віктор Токарський, директор біостанції Харківського національного університету ім. Каразіна.
Працівники станції говорять, торік весна, як і пророкував байбак, була ранньою. Загалом же збувається трохи менше половини прогнозів Тимка. Учені кажуть, що це американська традиція і до нашого клімату не підходить.
— Хоча щось у цьому є, — вважає декан біологічного факультету Харківського національного університету Людмила Воробйова. — У природі воно як: наприкінці зими вилазить головний із колонії байбаків, оглядається, дивиться на свою тінь — є вона чи ні. Якщо все гаразд, і він передчуває, що наближається весна, що більше не буде заморозків — свистить, і виходять інші байбаки.
Від неї в Тимка було шестеро дітей
Наукових доказів синоптичних здібностей байбаків немає. Але працівники станції розповідають про збіги: якою б не була зима, 2 лютого в Гайдарах на біостанції обов"язково лежить сніг. І цей день вже багато років поспіль зазвичай похмурий.
Тут єдине місце в Україні, де понад 20 років байбаків розводять у неволі, аби потім відпустити в степ. Віктор Токарський виростив Тимка у власному будинку. Його батько, байбак Тимофій Васильович, так часто навідувався на подвір"я до Токарських, що став ручним і домашнім.
— Ми його годували, і він жив у нас на подвір"ї. Своїх признавав, а чужих кусав, як собака. Тому коли в нього народився син, ми забрали його в дім і назвали на честь батька — Тимофієм Тимофійовичем, — розповідає Віктор Токарський. — Коли п"ять років тому на біостанції хтось запропонував робити прогнози від байбака, то іншої кандидатури, як Тимко, не було. Він у нас найпухнастіший, найтовщий та накрасивіший.
Для Тимка зробили будиночок. Сюди його, сонного, приносять напередодні Дня байбака. Цього року вперше принесли і байбачиху. Справили імпровізоване весілля. Молоду назвали Аделаїдою, одягли їй весільний вінок. Тимко ж мало не покусав людей, які намагалися одягти йому святкового картуза. Тварини обнюхали одне одного й пішли в нору досипати до весни. У природі байбаки зазвичай сплять майже до квітня.
Байбаки живуть до 10 років. Аделаїді нині три роки, Тимкові — шість. Якщо порівняти з людським віком, — майже 60. Торік від нього пішла перша "дружина", від якої в Тимка було шестеро дітей.
— Поруч є колонія степових байбаків, яку ми організували. Випустили народжених у неволі байбаків, і вона теж пішла туди, — розповідає Віктор Токарський. — Тимко подався шукати її. У селі покусав двох жінок і через місяць повернувся схудлий.
2 
35413
Коментарі