— Керченская переправа сейчас лакомый кусок, — каже працівник порому 35-річний Олександр. Аби з ним поговорити, перекидаю на картку його сестри в Україні 100 грн. Пояснює, що не має змоги виїхати з півострова, а вона потребує допомоги. — Тут декілька напрямків заробітків. Великі боси домовляються про постачання продуктів із директором переправи. За 20–50 тисяч рублів (6,9–17,3 тис. грн. — "ГПУ") їхні машини на завантаження їдуть першими.

Хто торгує сигаретами й алкоголем — сума вдесятеро більша. В Крим почали везти дешеву списану чи низькосортну продукцію зі старих складів. Учора бачив ковбасу третього сорту, морозиво, в якого закінчився термін придатності, прострочені шампуні.

Власники невеликих мікроавтобусів, переважно з будівельними матеріалами й речами, домовляються з працівниками поромів, аби ті перевезли лише товар. На тому боці його переван­тажують на місцеві машини.

Перевозимо передачі від російських родичів — консервовані рибу, м'ясо, квасолю, овочі, противірусні препарати й дитячі від температури. Відповідаємо за те, аби їх передати на потрібний рейсовий автобус. Торба з ліками коштує 265 гривень. На цьому заробляють навіть прибиральниці. За поїздку мають до 781 гривні. Таких у нормальний день 3–4.

На продукти в автомобільних чергах високі ціни. Бабці продають готові обіди, пиріжки, воду. В звичайні дні пиріжок коштує 50 рублів або 15 гривень. У штормовий день — 120–150 рублів або 37–46 гривень. Знайомі, які торгують тут з початку окупації, заробили собі на квартиру.

За місяць працівники переправи заробляють на автомобіль. Купують переважно російські "Жигулі". Моя зарплата в середньому 12 тисяч рублів (4165 грн. — "ГПУ"). Втричі більше маю за різні послуги. Нам переправа безкоштовна. У вихідні їду до Краснодара. Там купую дитячі суміші, памперси, соки. Жінка це все продає знайомим утричі дорожче. Зараз це найходовіший товар. У Криму запасів не було.

×