"Пірати називали нас білими свинями, а ми їх чорними козлами"

Із мотористом "Фаїни" Артемом Гіржевим та його матір"ю Ольгою зустрічаємося 14 лютого. Жінка зачитує СМС, які син надсилав перед полоном.

— От за 4 вересня: "Проходимо Дарданелли, обстановка і здоров"я нормально. Скучаю". Наступна: "Мамуля, папуля, привіт, я на якорі. Всіх люблю, скучаю", "Доброго ранку, пішли у Середземне море, всіх люблю".

— А через 10 днів до нас у гості приїхали хлопці з Сомалі й телефони забрали, — опускає голову 21-річний Артем. — Того дня я перездав вахту о 12-й годині. Пообідав, ліг в телерумі на диванчик, "Мумію-3" дивився. Почув загальну тривогу, думав, жарт. В каюту забіг третій помічник капітана і крикнув "Пірати!" Біля судна стояли три шлюпки, у кожній по 6 чоловік із автоматами та гранатометами. Я спустився у машинне відділення. Пірати працювали чітко. Через півгодини увесь екіпаж стояв на містку. Нас вистроїли в шеренгу, з обох сторін поставили автоматників.

На третій день полону на "Фаїні" помер капітан судна Володимир Колобков.

— Він 1960 року народження, — важко видихає Гіржев. — Іще в Червоному морі йому стало погано, тоді ми зайшли у Порт-Саїд. До нас підпливли араби-лодочники, почали торгувати своїми сувенірами. Залізли на борт. Капітан розхвилювався. У нього тиск підскочив, був 230 на... вже не пам"ятаю, на скільки. Я дав йому дві таблетки, не допомогло. Коли нас захопили пірати, Колобкова з каюти вивели під руки, посадили на крісло. Він звідти так і сповз. На третій день о восьмій ранку його знайшли мертвим. Тіло помістили в морозилку і заморозили до мінус 20, так він і лежав 4,5 місяця.

Тіло росіянина Володимира Колобкова доправили на батьківщину сьогодні.

Худі руки Артем Гіржев ховає у кишені. Коли витягує, видно, що під нігтями багато бруду.

— Останній день у нас води вже не було, щоб напитися, не те щоб помитися. Пірати називали нас білими свинями, а ми їх — чорними козлами. Спілкувалися мовою жестів. Трохи вивчили їхню мову. Вони постійно були під кайфом — нюхали кокаїн. Якось один пірат заснув і випадково натиснув на курок. Добре, що у повітря.

Гіржев каже, що моряки голодували:

— У мене весь час був високий тиск через погане харчування. Раз пірати захопили суховантаж грецький. З нами поділилися ящиком "Спрайту", кока-колою та мінеральною водою. Більше води не давали. Коли закінчилася питна, пили технічну. Одяг пірати забрали. А потім захопили якийсь контейнеровоз і дали нам майки та шорти. Ми були, як футбольна команда. У мене була майка Роналдо — номер 23.

Ольга Гіржева, 40 років, скаржиться на власника "Фаїни":

— Такий брехун. Перший раз, як нас зібрав, сказав, що хлопці ловлять рибу біля Сомалі та ще й гроші за це отримують. Потім угрожав, щоб батьки їхали з Києва, забороняв давати інтерв"ю.

— Коли ми прибули у Момбасу, то судновласник вибіг до нас з усмішкою і крикнув: "Хлопці, ми вам сало привезли!", — додає Артем. — А нашо нам ваше сало, ми додому хочемо. Потім сказав, що контора дуже бідна, всі гроші потратили на наш викуп. І що ніяких компенсацій ми не отримаємо. Відкликав мене убік. Каже: коли вичухаєшся, приходь знову на роботу.

— Та я його і на поріг тієї контори більше не пущу, — голубить сина Гіржева.

— Хочу владнати з навчанням — закінчую Одеську національну морську академію, — каже Артем. — На мене чекає дівчина Катя. Дзвонила мамі, питала рецепт мого улюбленого салату із салямі, горошку, огірків, помідорів та сухариків із беконом.

Пірати постійно були під кайфом — нюхали кокаїн

Із 20-річною Катериною Нікітенко Артем побачився 15 лютого в Одесі. Того ж дня заручилися. Зараз вони вдома у Гіржевих у селі Баштанівці Татарбунарського району Одещини.

— Медовий місяць у них, мобільники повиключали, — каже по телефону мати Артема. — До весілля готуються.

Наприкінці вересня "ГПУ" зустрічалася з Катериною.

— Познайомилась із Артемом торік у День закоханих, на дискотеці, — розповідала вона. — Ми з дівчатами приїхали в їхнє село на святого Валентина. Я живу в селі Струмок, по сусідству. Артем мене на танець запросив. Я від радості не могла говорити. Він у нас серед дівчат як приз — шикарний, як Ален Делон. Боялась, що номера мобілки в мене не візьме. Але попросив телефон, а наступного ранку подзвонив.