Під селом Коржовий Кут Уманського району на Черкащині на поверхні гранітного каменя виявили сліди босих людських ніг. Подібний знак в Україні відомий лише один — слід стопи Божої Матері у Почаївській Лаврі.
Коржовий Кут — чи не найменше село в районі. Живе тут всього 168 чоловік. Жителі покладають неабиякі надії на знахідку — сподіваються, що тепер до них у село почнуть їздити мандрівники та паломники і його вдасться розбудувати.
Слід знайшла школярка Рита Вдовиченко, коли пасла корову. Сіла на камінь і випадково помітила його під мохом. Розповіла вдома бабусі, й виявилося, що старі люди знають про слід, просто забули розповідати про нього малечі.
Рита Вдовичекно у школі відвідує історичний клуб "Пошук". Діти влаштували похід до каменю у долину річки Ревухи. Коли зішкребли мох, то знайшли аж три сліди та ямки, схожі на відбитки лап тварини.
Вирахували, що слід відповідає нозі 42 розміру. Привели до каменя собаку й дійшли висновку, що ходив тут пес, не менший за вівчарку.
Сільський голова Коржового Кута Валерій Дмитренко повідомив про знахідку працівників Уманського краєзнавчого музею. Ті описали та сфотографували її, а матеріали передали до Національної академії наук. Науковці припускають, що камінь — це надмогильна плита епохи бронзи, і що під нею поховано людину.
— Колись, ще в 1915 році, у Білогрудівському лісі під Уманню знайшли схожі плити, — каже краєзнавець музею Микола Вихристюк, 58 років. — Там на камені були контури людини та відбитки стоп. Ці пам"ятки зберігалися в нашому музеї. Одна є і досі, другу під час війни гітлерівці вивезли за кордон. Пізніше її повернули в Україну, але до Умані не довезли. "Прижилася" в одному зі столичних музеїв.
Доки вчені шукають наукове пояснення слідів на камені, місцеві селяни поставили поруч із ним каплицю, яку назвали Свято-Миколаївською. Вірять, що місце є святим.
44-річний сільський голова Валерій Дмитренко запрошує до каплички. На столику поруч зі скринькою для пожертвувань запалює свічку.
— Коли заговорили про ці сліди, я шукав у книжках, в Інтернеті, що це може бути. Тільки ж нічого конкретного не вичитав, — каже Валерій Владиславович. — Поїхав до знайомого священика отця Олександра у Свято-Троїцьку церкву в Умані. Це найстаріша з уманських церков. Її муровані в ХVІІІ столітті стіни пам"ятають ще Коліївщину. У приході отця Олександра є сліпа дівчинка-провидиця. Їй розповіли про слід на камені, вона сказала, що бачила уві сні: в цій долині були колись святі з німбами над головами, а серед них Святий Миколай.
— Я не можу ані стверджувати, ані заперечувати, чи бачить видіння Аня, — розмірковує отець Олександр, 54 роки. — Але доля цієї дитини особлива. Вона вже була сліпою, коли почалися ці видіння. Якось дівчинка мені сказала: їй було видіння, що прозріє на Великдень. І так воно й сталося. Після служби вона раптом почала розказувати, як одягнені півчі на хорах. Тепер вона бачить на одне око, вчиться в педагогічному університеті, — веде далі священик.
Селяни кажуть, що відколи знайшли камінь, справи у Коржовому Куті пішли краще.
— У нас почали порожні хати під дачі купувати, — каже сільський голова. — Із Києва приїхав із сім"єю один відповідальний працівник — он їхня дача, за річкою. Може це й справді прихильність Божа до села? Якщо зможемо розкрутити справу з туризмом, це стане порятунком.
Днями до Коржового Кута приїздили дві жінки з Італії — за зціленням.
— Одна раніше тут уже була, а тепер маму привезла, — хваляться селяни.
8 
35413
Коментарі
1