У неділю, 1 квітня, святкують Вербну неділю. Її ще називають святом Входу Господнього до Єрусалима. За біблійною оповідкою, цього дня Ісус Христос на віслюкові урочисто в"їхав у місто.

Люди встеляли Йому дорогу пальмовими гілками, навіть власним одягом. Усі славили Христа. На п"ятий день після урочистості Сина Божого розіп"яли на хресті.

Вважається гріхом не піти на службу до церкви Вербної неділі. Після того як отець покропить гілочки верби святою водою, діти намагаються якнайшвидше з"їсти кілька бруньок-котиків. Кажуть, що тоді горло не болітиме цілий рік.

Повертаючись із церкви, господарі садили кілька гілок верби, аби росла Богові на славу. Решту ставили на покуті під іконами. Свяченою вербою б"ють усіх, хто не прийшов на службу до храму.

— Не я б"ю, а верба б"є. За тиждень Великдень, недалечко — червоне яєчко, — приказують.

Молодь намагається вдарити один одного ще біля храму, примовляючи: "Будь великий, як верба, а здоровий, як вода, і багатий, як земля!".

Свяченими гілочками навесні вперше виганяють худобу, щоб до неї не чіплялася нечисть. Коли падав град, гілля верби викидали на вулицю, щоб негода зупинилася.

Великим гріхом вважалося топтати посвячені гілки. Тому навіть найдрібніші з тих, що залишалися, спалювали.

У Вербний тиждень не можна сіяти конопель та городини, особливо столові буряки, бо будуть гіркими.

×