Оксана Зінченко померла на дев'ятому місяці вагітності

 

24-річна Оксана Зінченко із села Приборівка Липовецького району Вінниччини померла на дев'ятому місяці вагітності. Її поховали із ненародженою дитиною 1 травня.

Приборівка за 16 км від Вінниці. Могила Оксани на сільському цвинтарі рясніє вінками та штучними квітами.

— Оксани не стало 30 квітня, — розповідає біля могили троюрідна сестра покійної 38-річна Наталя Дячук. Працює директором школи у сусідньому селі Сиваківці. — Нам подзвонили родичі зранку. Ми зразу приїхали. Там і "швидка" стояла, і міліція. Кажуть, тромб відірвався. Хоча Оксанка регулярно обстежувалася під час вагітності. Не скаржилася. Угрози викидня не було. 2-річна Настуня в неї лишилася.

Хата Оксаниних батьків у центрі села, неподалік сільради. Навпроти медпункт. У дворі гавкає малий чорний пес на ланцюгу. Двері до хати прочинені. На порозі сидить Оксанина бабуся.

— Пішла дитина зі світу така молода, — голосить 82-річна Ганна Москалюк. — Заслабла Оксаночка. А вже й одежу купила хлопчику. Тільки Настуня в нас осталася. Всьо було в дитини, ні в чому не нуждалася. Жили з чоловіком Романом у времянці. Дуже любилися вони. Ше в п'ятницю їздила у Вінницю робити фотографії для паспорта. Щоб записати нову дитину на Рому. Бо це її другий чоловік, а вони не розписані. Перший Ігор ледачий, п'є горілку. Аби тільки він не забрав у нас Насті. Треба було Оксаночку у Вінницю везти, то спасли б. А ця Прилука (за 8 км у селі Нова Прилука є фельдшерсько-акушерський пункт. — "ГПУ") нікого не спасе. Прийшли тільки крапельницю навалили. А на вскритії сказали, шо недостаточность серця. А шо вони ше будуть казати?

Медпункт зачинений. За ним розмовляють чотири літні жінки. Запитую, що сталося з Оксаною Зінченко. Називатися не хочуть.

— Казали, сосуди звузилися. Кров не дойшла до серця, — говорить селянка в зеленій хустці.

— Я питалася в Наді, коли Оксані родити. То казала, ше бараболю вспіє посадити. Вже вона доносювала. Дитинку, канєшно, могли спасти. Але шо ж, як приїхала "скора", а не взяли із собою скальпеля. Не було в них чим розрізати живота, — розповідає інша в чорній куфайці.

— То ножом треба було різати, — додає третя.

— Це ж треба спеціаліста. Хто ж розріже так? — каже та, що в зеленій хустці.

— Ганю, то ж приїхала медсестра.

— О, медсестру найшла. Турбівчиху! Вона така медсестра, як я, тьху! Казали, врачиха робила штучне дихання через рушник.

— То така "скора". Їх треба розігнати всіх. У Приборівку вопше не можна докликатися. Як хтось викличе, то вони передзвонюють у сільраду перепитати, чи там не алкоголіки живуть.

— Ніколи не можна було сказати, шо Оксанка хвора. Торік город соток із 15 сама обробила, висапала. Зустріла її, як вона з манюньою йшла. Каже, двічі в день ходить у ліс збирати гриби. Возить у Вінницю продавати.

— Із цим другим чоловіком Романом дуже гарно жили. Разом Настуню в садік водили. Перший її чоловік, Ігор, був на похороні. Казав: "Дитини не заберу, бо в мене нема куда". Ігор із Романом — двоюрідні брати. Роман хрестив Настуню, а потім узяв Оксану.

— На обіді люди казали, що дитинку вийняли вже на вскритії. А потом знов зашили. Батюшка казав, що раз ненароджене дитятко, то має лишитися в лоні матері.

Медики, що обслуговують село, відмовляються говорити.

— Мене там не було. Я в той день була в Турбові на похороні. Дзвоніть у турбівську поліклініку і говоріть з Ольгою Монастирською, — каже сільська фельдшерка Олена Круподер.

— Я не в курсі, — відповідає телефоном Монастирська. — Зараз передам трубку сімейному врачові Валентині Петрівні.

— А хто це вам розказав, що ви вже знаєте? — дивується Валентина Петрівна. — Жінка була здорова, стояла в нас на учоті, обслєдована. А шо случилося, я не можу сказати. Дзвоніть у вищу інстанцію.

Головний лікар липовецької райлікарні Олександр Дмитрук коментувати випадок відмовився.

— Я там не була. Жінку спасали лікарі з Турбівської лікарні. Померла, бо перетрудилася. У неї гостра корональна недостатність. Раптово скоротилися корональні судини, і кров не поступила в серце. Від цього вмирають раптово. Як "швидка" приїхала, вона вже була мертва. Якби це сталося в лікарні, то в реанімації могли би спасти, — говорить головний лікар Липовецького центру первинної допомоги Аделя Каземирко.

Роман Зінченко живе з батьками Оксани, працює на млині в Турбові.

×