"Я вийшов із того сховища смерті 2 травня 1945 року о шостій ранку. Поблизу станції метро Кайзерхоф двоє гітаристів грали якусь гавайську музику. Я був приголомшений — тут така драма, а люди грають музику", — розповідає 90-річний німець Рохус Міш, особистий охоронець, кур"єр і телефонний оператор Адольфа Гітлера.
Майже всю війну він провів у бункері фюрера. Бачив його останні години життя. Чув, як 30 квітня Гітлер застрелився за кілька метрів від нього. Міш зайшов до кабінету й побачив мертвого фюрера. Поряд на дивані сиділа мертва Єва Браун, із якою Гітлер одружився за два дні до того. Рохусу Мішу було тоді 27 років.
Минулої неділі йому виповнилося 90. Нині він — останній живий свідок самогубства вождя Третього рейху. Нещодавно він написав книгу "Я був охоронцем Гітлера". У продаж вона має надійти восени.
Рохус народився 1917 року в місті Оппельн (теперішнє Ополє у Польщі). У два роки осиротів. Його виховували бабуся з дідом. До війни заробляв тим, що малював рекламні плакати.
Коли розпочалася Друга світова, Міш одразу опинився на лінії фронту. Служив у елітному підрозділі СС. У Польщі отримав поранення. Після цього командир рекомендував його в оточення фюрера.
Я написав Берії, що хочу, щоб мене застрелили
— Головний ад"ютант провів зі мною інтерв"ю. Потім він вийшов за двері. Хто стояв з другого боку? Гітлер, — розповідає Міш. — Я похолов. За мить відчув страшенний жар. Гітлер стояв усього за метр від мене. Він слухав усю розмову з-за дверей.
Рохусові було страшно, але вже через 10 днів він звик, що Адольф Гітлер — "звичайна жива людина, як усі інші":
— Він перестав бути фюрером, а став для мене простим начальником. Він був хорошим начальником. Завжди запитував, як ми себе почували. Ті, хто стверджують, що Гітлера не цікавили звичайні люди, мелють дурниці.
Після самогубства фюрера все відбувалося дуже швидко.
— Двері до його кабінету відчинялися й зачинялися. Хтось приніс ковдри. Інші люди прийшли й замотали у них обидва тіла. Гітлера через запасний вихід винесли надвір і поклали в яму від вибуху. Його облили бензином і підпалили. Це був кінець Адольфа Гітлера і кінець Третього рейху.
Коли Рохуса Міша через два дні відпустили, радянські війська були за 200 м від бункера. Утекти не вдалося — його затримали на залізничному вокзалі. Коли встановили особу Міша, за наказом Сталіна відразу доправили до Москви.
Проте Йосип Віссаріонович не вірив, що його ворог мертвий. Рохуса Міша допитували й катували.
— Мене роздягли й били в пах. Я знепритомнів. Після всіх тортур я втратив багато крові. Я перестав бути схожим на людину, — згадує Міш. — У підвалі не було опалення, навіть сеча замерзала. Я лежав на залізному ліжку без ковдри, без нічого. Тому я написав Берії, що хочу, щоб мене застрелили. Я більше не міг витримати.
Зрештою, за різними свідченнями влада відтворила смерть Гітлера. Рохуса Міша відправили до таборів.
Після смерті Сталіна 1953 року він потрапив під амністію Хрущова. Його відправили назад до Східної Німеччини.
Там Рохус Міш жив спокійним життям із дружиною Ґердою та донькою Бірґіттою. Сім"я мала невеличкий магазин із прикрасами для дому.
Сьогодні Міш живе в передмісті Берліна, де всі знають одне одного в обличчя. Місце дуже тихе, тільки в Міша не перестає дзвонити телефон. На його столі — гори листів. Основна їх частина з Німеччини. Однак є й із Японії, Іспанії та Сполучених Штатів Америки.
Більшість дописувачів просять автограф. Вкладають у конверти гроші на оплату зворотного листа. Нещодавно Рохус Міш замовив собі нову партію власних фотографій. На них він 65 років тому в уніформі на тлі двох бункерів Гітлера. Міш підписує ці знімки й надсилає всім бажаючим.
7 
35413
Коментарі