"Неможливо виграти війну з п'яними генералами"

— Маємо зброю, яка вважається

однією з найкращих у світі. Танк "Оплот" — третій у світі після "Абрамса" і "Леопарда-2". БТР-4 — на третьому місці в світі серед легкої протитанкової техніки. Могли б перемогти вже давно. Але комусь вигідно, щоб ця війна тривала, — говорить 31-річний Олександр Гостищев із Дніпропетровська. Був командиром першої роти, заступником командира добровольчого батальйону "Дніпро 1". Врятував кілька десятків солдатів, вивівши їх з-під Іловайська на Донеччині. Зараз працює волонтером. До війни мав власну фірму, торгував продуктами.

Що заважає виграти війну?

— Війна має бути не лише для солдатів, а й для тих, хто сидить у штабах, керує країною, тих, хто живе мирним життям. Коли я повернувся після Іловайська до Дніпропетровська, було дико бачити людей, які розважаються в барах, грають у більярд, танцюють на дискотеках. Уряд повинен жорстко поставити питання — у нас війна. Одні воюють, другі допомагають воювати.

Неможливо виграти війну з п'яними генералами. Подібне спостерігав часто. П'ють у штабі, потім ледве говорять із солдатами. Якщо солдати бачать таку поведінку командира, і собі подібне дозволяють. Наші генерали не шукають нових тактик. У них досі совкове мислення, лінію фронту вимальовують за радянськими підручниками.

Що насамперед треба зробити?

— Ввести для командирів, починаючи від генералів і закінчуючи лейтенантом, особисту відповідальність. Щоб не було більше такого: провів бездарно операцію, загинули люди, а держава потім ще й захистила його, заховала кудись. В армії все просто, є команда — солдати її виконують. Команди не дали, хтось про щось забув — гинуть люди. Зараз солдати більше навчилися самі за себе відповідати, приймати рішення, ніж це було місяців зо три тому. В Пісках ротою командує сержант. Командир роти поставив його старшим, сам змився. Командира батальйону солдати взагалі ніколи не бачили. Справляються.

Місцеві жителі зраджують?

— Так, багато злитої інформації йде саме від місцевих. У Маріуполі наші позиції постійно зливали таксисти. Скільки житиму, пам'ятатиму вулицю Виноградну, 34, в Іловайську. Там жив 65-річний чоловік. Коли були обстріли, прибігав до нас, щоб заховали. Їв із нами, спав. Тричі на день ходив додому собачку годувати. Кожен раз, як ішов — нас починали атакувати. Довго не могли знайти того, хто здає наші позиції. Міняли пости, а нас знову обстрілювали. Потім у домі діда знайшли нові телефони, пістолет. Він виявився зрадником.

Варто запровадити воєнний стан?

— Краще доопрацювати законопроект про АТО. Туди можна додати деякі положення про воєнний стан.

250 призовників відмовилися їхати на Донбас, повідомляє відповідальний секретар "Союзу солдатських матерів Росії" Валентина Мельникова. "Один підполковник на полігоні під Ростовом сказав їм: зараз підпишете контракти, я забираю військові квитки, жетони і відправляю вас до Луганська. А хлопці обурилися". Родини п'ятьох військових поскаржилися до Союзу солдатських матерів.