"Не може бути рівних і рівніших. Це породжує махінації і хабарництво"

 

Випускникам шкіл з окупованих територій Донбасу хочуть дозволити вступати у вищі навчальні заклади без іспитів зовнішнього незалежного оцінювання. Таку пільгу з 2016 року мають жителі захопленого росіянами Криму.

Такі зміни до закону "Про вищу освіту" запропонував президент Володимир Зеленський. Народні депутати розглянуть його після отримання рішення профільного комітету.

— Для кримських абітурієнтів програма передбачала окреме отримання українського атестату. Також треба пройти певні процедури при вступі. Які зміни планують зараз, залежить від правок народних депутатів і кінцевого рішення, — каже освітній експерт 57-річний Віктор Громовий.

Таке рішення правильне?

— Важко назвати його раціо­нальним. Влада переслідує популістські цілі. Прикривається ідеєю інтеграції окупованих територій в Україну. Не думаю, що це спрацює. Бо немає реальних важелів інтеграції, а Росія зацікавлена заморозити ситуацію на десятиліття.

Як це вплине на доступність освіти?

— ЗНО дало шанс розумним дітям вступати на безкоштовне навчання у вузи на найдорожчі спеціальності у кращі університети. Це змінило склад студентів у престижних навчальних закладах в останні 10 років. Учні з периферії, які добре склали зовнішнє оцінювання, проходили на бюджетні місця.

Будь-які пільговики, чи із сіль­ської місцевості, чи з окупаційних територій — це не завжди добре. Для них необхідно створити програми, які могли б дати дітям те, чого вони не отримали, скажімо, в сільській школі. Але обхідні шляхи для вступу — дискредитують саму ідею ЗНО.

Теперішні пропозиції влади нічого хорошого для освіти не дадуть. Принцип, що можна обходити ЗНО, — поганий. Не може бути рівних і ще рівніших. Такі рішення завжди породжують махінації і хабарництво.

А для зміцнення держави, асиміляції молоді з різних куточків країни?

— Якби я був полковником головного розвідувального управління Росії, який працює на окупованих територіях, то скористався би цими привілеями для розгортання агентури в Україні. Маємо враховувати ці моменти. Молодь із ДНР і ЛНР вже шість років перебуває під жорстким промиванням мізків "русского мира". Не всі в'їжджатимуть на нашу територію з добрими намірами.

Чи це можна вважати першим кроком до скасування ЗНО взагалі?

— Не думаю, що його скасують. Але сам прецедент шукання обхідних шляхів — поганий. Вразливі категорії треба підтримувати по-іншому.

Частина суспільства на такі пропозиції влади відреагувала критично. Чи не спровокує це конфлікти?

— До нас звернулася переселенка, яка 2014 ро­ку покинула окуповані території та налагоджує життя тут. Має дитину-абітурієнта. Платить податки в український бюджет. На окупованій території залишилися знайомі, які платять податок терористам. І тепер вони матимуть змогу віддати дитину без ЗНО в український вуз. Де в цьому справедливість і чесність, коли людина, яка фінансує терористичні організації отримує привілеї перед тими, хто обрав Україну? Це викликатиме негативне ставлення до привілейованих. І замість їхньої інтеграції отримаємо упередження. Більше того, такі рішення закладають конфлікти між студентами.

Як зробити систему вступу справедливою?

— Не має бути багато винятків із правил. Освіта не є соціальним даром. Її не можна дати, її треба здобути. А для цього необхідний певний рівень підготовки.

Тому слід робити акцент не на спрощеному вступі, а на підвищенні освітнього рівня вразливих чи в чомусь обділених категорій. Так, сироти не можуть займатися з репетиторами, і навіть не завжди мають доступи до комп'ютерів для онлайн-­освіти. Сюди належать діти з інвалідністю і представники ­деяких національних меншин. Наприклад, існує програма інтеграції ромів, хоч це і надзвичайно важко реалізовувати.

Найкраще рішення — створювати безкоштовні програми для тих, хто має клепку і бажає навчатися. Нехай на підготовку піде рік чи два. Але така людина, якщо справді хоче, отримає змогу вивчити матеріал, необхідний для складання ЗНО.

Такий підхід допоможе отримати вищу освіту дітям з окупованих територій?

— Їм треба допомагати отримувати доступ до наших освітніх програм. Можливо, дати адаптаційний рік для навчання і складання Державної підсумкової атестації. Вони мали б можливість отримати український атестат, вступати на рівних з усіма абітурієнтами.

Можна знайти багато способів, як підтримати людей, які справді хочуть працювати на благо держави. Треба відсікти тих, кого засилатиме ГРУ.

Ситуація з освітнім рівнем учнів на Донбасі складна. На окупованих територіях давно перейшли на стандарти Росії. І вони істотно відрізняються від наших. Наприклад, там шість років не вивчають української мови та історії України. Потім тут виникне питання щодо викладання російською тим, хто не вивчав українську.

Яким досвідом інших країн ми могли би скористатися?

— Наприклад, якщо в Німеччині забажає навчатися українець, йому запропонують чудовий варіант. Має провчитися рік-два в німецькій школі, скласти екзамен, аналог нашого ЗНО. І потім вступити на рівних підставах з іншими абітурієнтами. Протягом навчання-підготовки до екзамену держава сплачує соціальну допомогу. І ніяких проблем чи дискримінації не виникає.

Можна вивчити досвід країн, де десятками років існують власні ДНР. Це Придністров'я в Молдові чи Косово в Сербії.

×